Прес-центр - Юліан Семенов
Степанов помітив, як туман, що огортав його, засвітився зсередини невиразною жовтизною, і він почув звук автомобіля, що наближався, потім біля нього скреготнули гальма, стукнули дверцята, шофер оббіг величезний «мерседес» і відчинив задні дверцята, з машини повільно виліз немолодий чоловік у легкому чорному пальті, сивоволосий, без капелюха, в жовтих лайкових рукавичках.
— Пане Степанов, учора ви мене шукали, а сьогодні я змушений шукати вас. Я Джузеппе Валлоне з Палермо, доброї вам ночі…
— Здрастуйте. — Степанов раптом відчув, як напружилися м’язи спини й гулко забухкало серце.
І тікати нікуди, подумав він, та й куди ти побіжиш по цій безлюдній вулиці вночі у незнайомому місті?
— Я затримаю вас лише на кілька хвилин, пане Степанов, — тим часом вів Дон Валлоне. — Мої помічники допустили ряд прорахунків у роботі, і мені доводиться вносити корективи на ходу… Прогуляємось?
— Будь ласка, — відповів Степанов чужим голосом і зразу ж відкашлявся, розуміючи, що Валлоне, напевно, не знає його справжнього голосу, мало від чого може зірватися голос; та годі вже, зупинив він себе, не вдавай з себе героя, голос у тебе сів від страху, аж жижки дрижать.
— Бачите, все, що говорив адвокат Ферручі, застерігаючи вас від поспішних висновків та звертання до колег у тутешньому Прес-центрі, відповідає істині. Він справді відрепетирував спектакль, зіграний для вас нашими статистами, досить грунтовно, не без таланту, дозволю собі сказати… Але сталося непередбачене… Цей самий асистент оператора, котрий заряджав камеру на зйомках Франчески… я забув його ім’я…
— Роберто.
— Ну, це одне з його імен… А втім, так, саме так він повинен був вам відрекомендуватися… Так от, Роберто повісився після зустрічі з вами… Ні, ні, ви тут ні при чому… В цьому вас ніхто не звинуватить, хоч, звичайно, є можливість ошельмувати, все-таки ми тут маємо деяку вагу… Але справа не в тому, пане Степанов… Є підстави вважати, що він надіслав свою сповідь у Голівуд і там, хоч як це дивно, йому запропонували за неї двадцять тисяч доларів… А він уже в морзі… Нічого не вдієш, вийшла накладка… Вам він дав дрібні зрізки від тих злощасних п’ятисот метрів плівки, та, коли брав їх у сховищі нашої студії, йому вдалося понишпорити на полицях, він знайшов дещо інше, значно доказовіше…
— Для чого ви розповідаєте мені про це все? — знову відкашлявся Степанов.
— Для того, що я назву ім’я людини, зацікавленої в ліквідації Леопольдо Граціо, а ви не поспішайте починати проти мене бучу в пресі, коли все-таки маєте намір Її вчинити. Повернетеся до Росії, будь ласка, а зараз почекайте…
— То кому ж вигідно було усунути Граціо?
— Ферручі вважає, що в цьому був зацікавлений містер Дігон, бо його «Контінентл фуд» було б розорено, якби Граціо зробив у Гаривасі те, що хотів зробити. Збитки, яких завдали б ділу містера Дігона, ми підрахували: сто сорок мільйонів доларів. Погодьтеся, це неабиякі гроші.
— Я можу послатися на ваші свідчення?
— Пане Степанов, я ставлюся до вас з повагою, як до серйозного противника, не треба впадати в пропагандистську лихоманку. Якщо ми укладемо джентльменську угоду, я передам вам кілька сторінок із секретної стенограми наради людей Дігона і Фріца Труссена з Леопольдо Граціо в Лондоні за п’ять днів до трагедії, що розігралася