Земля мертвих - Жан-Крістоф Гранже

Усі закивали. Корсо надихав.

— Отож, почнемо з нуля, збільшимо обсяг завдань. Вони опитали торгівців з вулиці, де мешкала Ніна? Перетрусимо цілий квартал. Вони проаналізували роздруківку телефонних розмов за останній місяць? Ми переглянемо за три. І таке інше.

Людо відірвався від комп’ютера.

— У якому напрямку шукати?

— Усе свідчить, що вбивство скоєне навмисно. Тобто злочинець так чи інакше був знайомий із жертвою.

— А за чверть години до смерті Ніна була живою.

Корсо не відповів на жарт.

— Слід шукати серед тих, з ким вона спілкувалася, близьких знайомих, а також людей, яких вона просто зустрічала на спектаклях або курсах.

— Чимала купа людей.

— Ось чому треба починати з її власного розкладу. Почвара накинув на неї оком, і то в найгірший спосіб. Він десь засвітився, маємо лише його відшукати. Прокрутимо плівку в зворотному напрямку, переглянемо кожний кадр.

Поліціянти перезирнулися: пишна промова, але все це відіб’ється на обсязі роботи — попереду сотні годин виснажливих, нудних опитувань. А насамкінець доведеться-таки дулю з’їсти…

— Хто і за що відповідатиме? — мляво запитала Барбі.

— Ти займешся телефонними роздруківками, рахунками, комп’ютером. Уважно передивись усі електронні листи, її зв’язки тощо. Зустрінься з нашими комп’ютерниками — можливо, удасться відновити стерті файли.

— Її ноутбука не було серед опечатаних речей.

Корсо погодився й скористався нагодою, аби підкреслити:

— Труп лежав без одягу, не знайшли ані торбинки, ані особистих речей. Може, це неважливо, або ж, навпаки, свідчить про те, що вбивця не хотів, щоб хтось надибав її щоденник. Тому слід дізнатися, кому вона дзвонила.

— Але хлопці Борнека вже все зробили.

— Я французькою говорю чи як? — підвищив голос Корсо. — Вони нічого не нарили, тож піщинка або давніша, або замаленька. Подзвони до оператора, перевершуй саму себе.

А тоді звернувся до Наталі, що стояла, спираючись на одвірок.

— Ти візьмеш на себе торговців, сусідів, найближчих знайомих. Далі розшириш коло: Ніна була натуристкою, прихильницею йоги, усіляких таких дурниць. Хтозна, може, той, кого ми шукаємо, був нудистом.

Жарту ніхто не зрозумів. Нехай. Цінність інструктажу вимірюється силою натхнення, яке вдалося передати військам.

— Ще одне, — звернувся він до Стокос. — Софі Серейс народили анонімно. Знайти її біологічних батьків тепер неможливо, але Борнек зробив запит щодо притулків та названих родин, де вона виховувалася. Подивися, може, там щось справді є.

— Гадаєш, слід копати так глибоко?

— Хтозна. Мотив може мати корені в дитинстві, через образу якоїсь іншої покинутої дівчинки.

Наталі навіть не поворушилася. Просторікування Корсо не справили на неї жодного враження.

Стефан повернувся в бік Ландремера.

— Людо, рушай знову в клуби, де вона працювала, подивися, чи немає там серед відвідувачів якихось пришелепкуватих. Перевір усі одноразові виступи. Вона часто ходила танцювати стриптиз на один вечір в різні клуби або до приватних осіб. Можеш там надибати купу людей… А ще попроси Крішну — хай пошпортається в базі Salvac; напевно там є дані про вбивства, скоєні у сяк-так схожий спосіб: з покаліченням або придушенням.

— Борнек…

— Вони шукали в Іль-де-Франс. Розшир межі Франції. Порийся в архівах, що існували до появи цифрових файлів. Розпитай старожилів. Копирсайся в папірцях. Чорт, схожі поранення, мабуть, траплялися в минулому, таке неможливо забути!

Він лютував далі, але вже ніхто його не слухав. Усі сприймали його таким, яким він був — страшенно злим, завжди незадоволеним.

— А ти сам? — нарешті запитала Барбі: лише вона могла собі дозволити такі кпини.

— Спочатку лизатиму дупу Борнеку — не хочу, аби в нас з’явилося півповерху ворогів. Згодом візьмуся за танцівниць, колег і, так би мовити, подруг Ніни. Усі зійшлися на думці, що вона була чи не найкрутішою чувіхою, але жоден свідок не бовкнув зайвого про її особисте життя.

Будь-де вже б зайшлися жартувати з боса: отакої, лишив собі ласий шмат роботи, — дівчат, — але в групі Корсо зубоскалам зараз би перехотілося сміятися. Зрештою, нікому й не спало б на думку, що він їде саме витріщатися на сідниці стриптизерок. Не той калібр.

7

— Якщо ти вважаєш, що впораєшся з тим краще від нас, то сильно помиляєшся.

— Я так не вважаю. Бомпар просила мене перейняти естафету. А я вже постараюся, як зможу.

Патрік Борнек був середнього зросту, мав круглий, як діжка, тулуб та плескатий ніс. Зовнішність пасувала до мислення. Він марудно й наполегливо долав усі перешкоди, набирався досвіду і, врешті-решт, став першокласним слідчим.

Щаблями службових сходів він піднімався геть інакше, ніж сам Корсо: жодного геройства, моторошної багаторічної служби у складі небезпечних бригад — навпаки, він довго й терпляче сидів на адміністративній роботі, що дало свої плоди. За відсотками розкритих злочинів група Борнека була на одному рівні з командою Корсо, хай свої завдання вони виконували й не так швидко, не так блискуче, не так показово.

Цікаво, що спершу справу «Сквонка» мали передати групі Корсо, який чергував того дня, коли знайшли труп. Але саме перед тим його відправили до нотаріуса, який розтяв собі горло ножем для паперу. Доки він шукав винного, — ним виявився позбавлений спадку клієнт, що в такий спосіб висловив своє незадоволення, — документи щодо вбивства стриптизерки мали вже бути в нього на руках, але справу Ніни Віс, яка вже й так набула чималого медійного розголосу, Катрін Бомпар вирішила довірити скромнішій команді.

Борнек всівся за свій стіл. І відразу його шия десь потонула, а сам він став схожим на похмурого бичка в загоні.

— Дідька лисого ти щось знайдеш, — проказав він, — покидьок не залишив жодних слідів. Ніхто не бачив жертву цілу добу перед тим, як вона була вбита. Ніхто нічого не зауважив у дні перед самою загибеллю Ніни. Щодо її близьких, то ми вже так їх замордували, що вони тепер можуть оголосити себе потерпілими й звинуватити нас у переслідуваннях.

— Але навіщо її зв’язали білизною?

— Дівчину задушили вузлом «засувний штик», щось на кшталт ковзного вузла. Зап’ястки й щиколотки скріпили «вісімкою». Морські фокуси. Ми не кликали на допомогу цілий Гавр укупі із Тулоном через це… Ми навіть звернулися до скаутів.

— Чому до скаутів?

— Вони добре знаються на вузлах. Так ми й натрапили на підказку…

— А бондаж? — не вгамовувався Корсо. — Ніна, мабуть, робила фото, знімала фільми