Фантомна довіра - Лана Вернік

— Ви на консультацію чи на курс лікування? — запитав Степан.

— Сначаала кансультаация, а патоом как пайдьоот… Ми тагда виполнілі всє іхніє рєка...… (Спочатку консультація, а потім як піде. Ми тоді виконали всі їхні реко…) — почала говорити тітка і її перебив Степан.

— “Их”.

— Штоо (Що)?

— В українській мові є слово “їхні”, а в російській “ихние” —  немає. Просто немає, тітко Марто. Є слово “их”, тобто “их рекомендации”. Якщо вдаєте іноземку, то розмовляйте грамотно... Будь ласка.

Марта почервоніла і ображено засопіла.

— Ти схожий на свого батька не лише зовнішністю, — буркнула вона йому.

— Генетика — страшна сила, — він лукаво усміхнувся їй у відповідь.

Марта розповіла, що минулого разу вони отримали дуже грамотну консультацію і для них розписали лікування, котре дало прекрасні результати, і вона сподівається, що цього разу теж можна буде обійтись без операції. Бо в Москві сказали, що потрібне хірургічне втручання. Тому вони вирішили, що проконсультуються у спеціалістів тут, в Києві, перш ніж погоджуватись на хірургію. Описувала як страждає Софія від цієї хвороби і як погано вона переносить громадський транспорт. І що було б дуже добре, якби до інституту діставатись на авто. Степан сказав, що йому дуже шкода, але він не зможе найближчими днями возити їх до Києва. Справи.

Лора на мить уявила обличчя тітки і його кузини коли вони б побачили автомат в салоні… І усміхнулась. Вона до нього вже майже звикла.

— Що тебе так веселить? — прошепотів Степан їй на вухо, кладучи руку на спинку її стільця. Виявляється, він стежив за нею…

— Я тобі потім скажу, — прошепотіла вона у відповідь, повернувшись до нього і його обличчя опинилось так близько… що ледь стрималась від поцілунку.

— Чому не зараз?

— Я просто уявила… — почала Лора.

— Больше двух - гаварят вслух (Більше двох - говорять вголос), — сказала Софія, не відводячи від них погляду і хитро усміхаючись.

— Саме так, — Степан кивнув, — ми тут спілкуємось вдвох — тому не лізь.

— А ти —  грубійаан, браатішка (А ти — нечема, братику).

— Та вже який є…