Двійник - Тесс Геррітсен

Вона сіла до «Субару», завела двигун. Трохи посиділа, поки він гуркотів, поки всередині завдяки кондиціонеру вистигало повітря. Тоді дістала з сумочки телефон, думаючи: «Я мушу почути голос Гебріела. Мушу знати, що я не Метті Первіс, що мій чоловік мене справді любить. Так, як я люблю його».

Він відповів після першого ж сигналу.

— Агент Дін.

— Привіт.

Гебріел засміявся.

— Я саме хотів тебе набрати.

— Я скучила.

— Сподівався, що ти це скажеш. Я вже їду до аеропорту.

— Аеропорт? Тобто….

— Сідаю на наступний рейс до Бостона. То як щодо побачення із власним чоловіком сьогодні ввечері? Запишеш мене до списку своїх справ?

— Вічним чорнилом. Тільки повертайся. Будь ласка, повертайся.

Пауза. Тоді ніжний голос Гебріела:

— Джейн, у тебе все гаразд?

Її очі обпекли неочікувані сльози.

— О, це все кляті гормони. — Вона витерла обличчя й засміялася. — Здається, ти мені зараз дуже потрібен.

— Хай так і буде. Бо я вже їду.

Ріццолі усміхалася, їдучи до Натика, щоб відвідати ще одну пацієнтку в ще одній лікарні. Ще одна жінка, яка пережила ті страшні події. «Ці жінки надзвичайні, — подумала вона. — Мені пощастило знати їх обох».

Судячи з того, скільки фургонів телеканалів було на стоянці лікарні та скільки репортерів зібралося біля головного входу, преса теж вирішила, що з Метті Первіс варто познайомитися. Щоб увійти, Ріццолі довелося пробратися через шеренгу журналістів. Історія жінки, яку поховали в ящику, збурила національні ЗМІ. Детектив мала показати своє посвідчення двом різним охоронцям, перш ніж їй нарешті дозволили постукати у двері палати Метті. Не почувши відповіді, вона увійшла.

Телевізор працював, однак звук було вимкнено. На екрані мерехтіли картинки, на які ніхто не дивився. Метті лежала в ліжку, заплющивши очі, зовсім не схожа на доглянуту молоду наречену з весільного знімка. Її вуста набрякли й укрилися синцями, обличчя являло собою своєрідну мапу порізів і подряпин. Скручена кільцями трубка крапельниці була приклеєна пластирем до руки з поламаними нігтями та струпами на шкірі. Вона скидалася на лапу хижака. Однак обличчя Метті було безтурботне — то був мирний сон без кошмарів.

— Місіс Первіс? — неголосно покликала Ріццолі.

Метті розплющила очі, кілька разів кліпнула, перш ніж зосередитися на відвідувачці.

— О, детективе Ріццолі, ви повернулися.

— Вирішила перевірити, як ви тут. Як почуваєтеся?

Метті глибоко зітхнула.

— Значно краще. Котра година?

— Майже полудень.

— То я проспала весь ранок?

— Ви на це заслужили. Ні, не сідайте, розслабтеся.

— Я вже втомилася лежати на спині.

Вона відкинула покривало й сіла. Нечесане волосся спадало сплутаними пасмами.

— Бачила ваше маля в дитячому відділенні. Вона красуня.

— Правда ж? — Метті всміхнулася. — Я назву її Роуз. Завжди любила це ім’я.

«Роуз». Ріццолі здригнулася. То був усього лиш збіг, один із незбагненних поворотів Усесвіту. «Еліс Роуз. Роуз Первіс». Одна дівчина давно померла, життя іншої тільки починається. Нитка, хай яка тонка, що крізь десятиліття поєднала ці два життя.

— Маєте до мене запитання? — поцікавилася Метті.

— Ну, насправді… — Ріццолі підсунула до ліжка стілець, сіла. — Я вчора стільки запитань вам поставила, Метті. Але так і не спитала, як ви це зробили. Як ви змогли.

— Змогла?

— Лишитися при тямі. Не здатися.

Усмішка на вустах жінки згасла. Вона подивилася на Ріццолі широкими очима, які, здавалося, бачили привидів, і пробелькотіла:

— Я не знаю, як я змогла. Ніколи не думала, що я здатна… — Вона замовкла, а тоді сказала: — Я хотіла жити. От і все. Хотіла, щоб вижила моя дитина.

Вони трохи помовчали разом.

— Мушу попередити вас про журналістів, — порушила тишу Ріццолі. — Усі захочуть відірвати від вас шматок. Мені зараз довелося пробратися через цілий натовп. Лікарні поки вдається тримати їх подалі від вас, але щойно ви повернетеся додому, усе буде інакше. Особливо зважаючи… — вона завагалася.

— Зважаючи на що?

— Я просто хочу, щоб ви були готові. Не дозволяйте нікому штовхати вас до того, чого ви не хочете.

Метті насупилася. Тоді подивилася вгору, на німий телевізор, де саме транслювали новини опівдні.

— Його покажуть по всіх каналах, — мовила вона.

На екрані перед морем мікрофонів стояв Двейн Первіс. Метті потяглася до пульта, увімкнула звук.

— Це найщасливіший день мого життя, — мовив Двейн до репортерів. — До мене повернулися моя прекрасна дружина й дочка. Це було випробування, яке важко описати. Жахіття, яке ніхто з вас не здатен уявити. Дякувати Богу, дякувати Богу, що все скінчилося щасливо.

Метті вимкнула телевізор, але не зводила очей із порожнього екрана.

— Здається, що це все не насправді, — сказала вона. — Наче цього ніколи не було. Тому я зараз і спроможна так спокійно сидіти тут. Бо я не вірю, що насправді була там, у тому ящику.

— Були, Метті. Вам потрібен час, щоб це все усвідомити. У вас будуть страшні сни, будуть спогади. Ви увійдете до ліфта чи зазирнете в шафу — і раптом відчуєте себе знову в тому ящику. Але стане краще, я обіцяю. Не забувайте, що вам стане краще.

Метті дивилася на неї, очі блищали.

— Ви знаєте.

«Так, знаю», — подумала Ріццолі, закриваючи руками шрами на долонях. Вони свідчили про її власне випробування, її битву за здоровий ґлузд. «Вижити — це тільки перший крок».

У двері постукали. Ріццолі підвелася: до кімнати увійшов Двейн Первіс із оберемком червоних троянд. Він одразу рушив до ліжка дружини.

— Привіт, люба. Я прийшов би раніше, але там, на вулиці, справжній зоопарк. І всі хочуть узяти інтерв’ю.

— Ми бачили вас по телевізору, — завважила Ріццолі. Намагалася говорити спокійно, хоча не могла й глянути на нього, не пригадуючи того допиту в поліції Натика. «Ох, Метті, — подумала вона. — Ти заслуговуєш на кращого чоловіка».

Він розвернувся до Ріццолі, і вона побачила, як добре зшита його сорочка, як охайно зав’язана шовкова краватка. Запах лосьйону після гоління був навіть сильнішим за аромат троянд.

— І як я впорався? — жваво запитав він.

Детектив сказала правду:

— По телебаченню ви мали вигляд справжнього профі.

— Так? Усі ті камери, це просто надзвичайно. Усі в такому захваті. — Він подивився на дружину. — Знаєш, сонце, нам треба все задокументувати. Щоб