Бомба для голови - Юліан Семенов

«Я не мав права посилати його на Схід, — зрозумів Дорнброк. — Це робота для Бауера або Айсмана, а я хотів силою провести Ганса через гіркий тягар відповідальності за майбутнє. В цьому я винен перед хлопчиком».

Дорнброк вийшов, майже вибіг з дому, довго шукав таксі, потім докладно пояснював шоферові, куди його треба відвезти, — він запам'ятав будинок Люса, де розмовляв із сином. Вулиці ще були безлюдні, хоча світанок уже оповив місто світлим серпанком і сонце мріло за низьким, у набряклих хмарах небом.

Задихаючись, він прийшов до того будинку, де дві години тому лишив Ганса й Бауера. Дорнброк натиснув на кнопку дзвінка, і чим далі він натискував на цю маленьку червону безмовну кнопку, тим страшніше ставало йому, і він побачив себе збоку — старого чоловіка в зім'ятому піджаці і в стоптаних черевиках на безлюдній вулиці, і йому стало до болю жаль себе, і він уперше за останні шістдесят років заплакав…

«Хм… хм… раніше це називалося «наближається розв'язка»

1

— Доброго ранку, пане прокурор… Говорить Гельтофф. До вас їде мій експерт Гаушенбах як свідок. Його думка про балістичну експертизу не збігається з висновком інших експертів. Я порадив йому поїхати до вас, бо я, на жаль, далекий від науки…

— Практика — це теж наука, майоре.

— Ви мене улещуєте, пане прокурор.

— Ви ж не представник фірми по продажу авторефрижераторів, щоб я улещував вас. Тільки хай він не приїжджає до мене о десятій годині — яв цей час буду зайнятий.

— О десятій він його чекає, — сказав Холтофф, поклавши трубку. Айсман посміхнувся:

— Як тільки Штірліц увійде до нього, твої люди входять слідом за ним і вимагають у Штірліца документи: він пішов учора в Східний сектор з радянським паспортом — тепер це безпрограшна партія. Привід для арешту: він спрямовує слідство по неправильному руслу. Він партнер Кочева в грі КДБ проти нашої республіки. Зразу ж після того як твої люди затримають Штірліца, в кабінет увійдуть хлопці з поліції. Потім з'явишся ти, даси показання, що Штірліц приходив до тебе як давній друг по партії і по роботі в СД. Якщо ж до тебе причепляться за те, що ти змінив прізвище — а воно, мабуть, так і станеться, — тобі буде виписано чек на десять тисяч марок. Ти підеш у відставку, не чекаючи рішення наших нікчем. Підтвердиш, що він приходив до тебе, розповіси про його шантаж і відійдеш від цього. Скажеш, що він просив тебе розробити версію вбивства Кочева і ти начебто погодився на це, щоб затягти його ще глибше в трясовину їхньої брудної гри… Скажи, що це ти вистрелив з безшумного пістолета в ніч на двадцять друге в люк каналізації. Неодмінно наголоси, що ти вистрелив у його присутності. Ви поїхали вночі на Генекштрасе, і ти вистрелив через двері «мерседеса» саме в люк каналіції. Запам'ятай прізвище людини, в якої він орендував таксі: Йоханн Грос. Сіменштадт, п'ять. Таксі брали по паспорту на ім'я Верцбаха.

— Грос. Сіменштадт, п'ять. Верцбах, — тихо повторив Холтофф.

— Усе добре, — сказав Шорнбах, подзвонивши до Берга, — якщо дозволите, я заїду до вас сьогодні о шостій годині в одній справі…

— Спасибі. Я жду вас.

…О дванадцятій годині Айсман оголосив тривогу по всіх лініях зв'язку: Штірліц так і не з'явився в Берга, а прокурор повідомив пресу, що він забирає назад свою заяву про відставку в зв'язку з «обставинами, які щойно відкрилися…».

У невеличкому пом'ятому «фольксвагені» сидів молодий хлопець з довгим підкрученим волоссям і ліниво обнімав дівчину. Було темно: вулиця, на якій стояв особняк Гельтоффа, погано освітлювалась. Курт, зв'язковий Айсмана, залишив свій БМВ-2200 трохи віддалік і двічі пройшов мимо «фольксвагена». У вікні кабінету Гельтоффа горіло світло. Курт обійшов навколо особняка, обернувся і, впевнившись, що тепер його не видно парочці з «фольксвагена», швидко відчинив ворота відмичкою. Він ішов садом, відчуваючи холод листя; краплі роси падали на його обличчя. Зазирнув у кабінет: Гельтофф лежав на тахті. Вікно було прочинене. Курт відчинив його ширше і, підтягшись — вікно було низьке, — вліз у кабінет.

— Я все зроблю сам, — тихо сказав Гельтофф.

Шорнбах і два його співробітники уважно слухали голос Гельтоффа. Апаратура, встановлена в «фольксвагені», який тепер перемістився до «мерседеса» Курта, давала можливість слухати розмову з Гельтоффом і передавати її в центр з відстані ста метрів.

— Я сам, — повторив Гельтофф. — Чи ви хочете, щоб це був вирок? Розстріл?

— Цього ми не хочемо. Більше того, ми принесли тобі чек. Ось. Як і обіцяв Айсман. На десять тисяч марок. Напиши, що ти залишаєш ці гроші сім'ї. Решту вони одержать з твого рахунку, коли стануть спадкоємцями…

— Штірліц так і не з'явився в місті?

— Ні. Скажи правду: ти нічого не сказав йому?

— Я ж бачив — ви стежили за кожним моїм кроком.

— Якщо ти залишив у якомусь тайнику ім'я таксиста, то за це доведеться відповісти твоїм дітям…

— Якого таксиста?

— Гроса. В якого «мерседес»…

— Який «мерседес»?

— Ти що? Все забув? Що з тобою?

— А що буває з людиною, яка мусить убити себе? «Мерседеси», айсмани, дорнброки, гітлери, кізінгери — будьте ви всі прокляті… Що я повинен написати за ці десять тисяч?

Шорнбах шепнув у мікрофон:

— Лейтенанте Ловер, оточуйте будинок. Беріть їх. Алло, «третій», продовжуйте записувати розмову… Лейтенанте, якщо вони тікатимуть, стріляйте по ногах, вони нам потрібні живі…

Коли лейтенант Ловер стрибнув у кімнату, Курт, рвучко обернувся і, вихопивши пістолет, вистрелив у лейтенанта. Потім він вистрелив тричі, куля за кулею, в груди Гельтоффа і після цього в люстру.

Він біг через сад і не відчував, як листя шмагало його по обличчю, не відчував холоду роси, тому що біг він, низько пригнувшись. Це й коштувало йому життя: сержант Ухер, помічник убитого Ловера, вистрелив по ногах, але куля ввійшла в хребет, і Курт упав, переламавшись навпіл.

Коли Берг приїхав до Гроса, він застав у будинку лише напівсліпу стару жінку, його далеку родичку, яка нічого не знала, бо жила в темній кімнаті, зовсім ізольовано від двоюрідного брата…

«Мерседес» із старанно завареним кульовим отвором на задніх правих дверцях зі слідами крові на підлозі знайшли в гаражі.

Опитавши службовців аеропорту, Берг зробив висновок, що Грос вилетів до Італії. Через три години «Інтерпол» повідомив його, що Гроса знайшли і взяли під нагляд у Неаполі, на віллі німецького