Аліса в країні кохання, або як я закохалась у викладача - Верона Крус

Всю дорогу додому я думала. Про нас з Максом, про маму і про те, наскільки моє життя змінилося після появи психолога. Стільки всього трапилося за цей рік — я ніби спала, а прокинутись не могла.

Я поклала руку поверх руки психолога, що лежала на моєму коліні. Я відчула розряд струму, що хвилею пройшов по всьому тілу. Зв'язок між нами, який не можна розірвати, але й заперечувати теж, так само був міцним і незламним.

Обернулася і побіжно подивилася на Максима. Я знаю, він часто спостерігає за мною на парах, поки писала конспект, і вдома, коли я сплю чи готую вечерю. Мені ж така нагода випадала рідко, Максим прокидався раніше мене і вирушав на пробіжку, а на парах я була зайнята розмовами з дівчатами чи написанням лекції. Коли він вів машину, то виглядав дуже серйозним, його чорним віям може позаздрити будь-яка дівчина, на підборідді проступала щетина, а губи були трохи прочинені. Я стримувалась, щоб не доторкнутися до нього.

Він був дуже мужнім. І живучи з ним, я перестала бути самотньою та невпевненою. До нього я завжди намагалася бути сильною. Він нагадав як це - довіряти та розслаблятися. Він знову навчив мене жити та захоплюватися. Поруч із ним, я почала розквітати і розкриватися. Він був дуже мужнім, і живучі з ним, я почала насолоджуватися життям. Він навчив мене нікого та нічого не боятися. Я згадала, що таке не боятись залишитись одною, і що таке чоловіче кохання, через яке жінка стає дуже жіночною та розквітає. Він однозначно був тим самим.

Квартира зустріла нас тишею. Пахло спеціями та домашньою їжею, через що, всередині у мене виникло відчуття, що ми тут не самі. Та ні ж, марення якесь. Можливо з сусідньої квартири, там жінка живе, до неї часто онуки приїжджають, і вона готує для них щось смачненьке. Отож, насамперед я поклала ключі на полицю і зняла черевики.

— Схожу на кухню, поставлю чайник, — сказав Максим, цілуючи мене в губи. Я запустила пальці у волосся Макса, мої губи пристрасно цілували його. Раптом він посадив мене на тумбу, стягнув з мене светр і жбурнув на підлогу. Я на мить відсторонилася від нього.

— Ти ніби на кухню збирався? - я підняла брову і тихо хихикнула. — Іди, я просто дуже хочу чаю.

— Динамщиця, — кинув мені Макс. Потім наблизився і прошепотів на вухо. — Сьогодні я примушу тебе стогнати так, що ти зірвеш голос, — і пішов.

Ага, я знаю як закінчиться цей вечір: ми поп’ємо чаю, ляжемо дивитись фільм та заснемо в обіймах один одного, і нехай ці дні закінчуються так, але краще ніж зараз, я ще себе не відчувала. Мені приємно з ним навіть просто мовчати. Під свої роздуми я надягла светр назад і попрямувала за ним. Ввімкнулося світло на кухні, і мої очі розширилися до неймовірних розмірів, а вуха та щоки стали яскравішими за помідор.

— Ну, привіт, синку, — вона подивилася на нас болючим, змученим поглядом. — І тобі, Алісо, теж, добрий вечір.

— Мамо? — здивовано промовив Макс. — Що ти тут робиш у темряві?

— Та ось, вирішила провідати сина, привезти його улюблені пиріжки і водночас подивитися у твої безсоромні очі, — жінка підвелася зі стільця і гордою ходою пройшла до вікна. — Не підкажеш, чому я, твоя рідна мати, дізнаюся від одногрупника Волошиної, що, виявляється, мій син живе зі своєю студенткою, і вони знати не знають про субординацію? — вона провела рукою по запітнілому вікну, а в іншій тримала сумку.

Філіп, одержимий придурок.

— Я не хочу це обговорювати, — відповів він. — Так, ми зустрічаємося, нам законом дозволено. Якщо потрібно, я звільнюсь, але про розрив цих стосунків не смій навіть думати.

— Ти міг би мені розповісти… — прошепотіла його мати. — Я спробувала б зрозуміти тебе. Ти мій єдиний син, і я маю право цікавитись твоїм життям. Але ти ж мовчиш постійно, з тебе клешнями не витягнеш будь-якої інформації, — підвищила голос вона, а я помітила, як на її очі почали сльози навертатися.

— Вікторіє Олегівно, — я набрала побільше повітря в легені, відчуваючи легке тремтіння рук. Говорити на цю теми було жахливо, але і радісно. З одного боку, інтрига розсіювалася, правда, нарешті виходила на поверхню, але з іншого — наші рідні це дізнавались не від нас. — зрозумійте нас, ми не хотіли щоб ви переживали, у вас же хворе серце. Я і Максим, поставили б вас у відомість, але вже після захисту диплому, тут залишилось менше ніж три місяці… — Відчула, як Макс торкнувся моєї руки, в знак підтримки.

— Мамо, ми всі тут дорослі люди, не треба вішати локшину на вуха. Ти б нізащо не прийняла мого вибору, сказав би я тобі раніше.

— Як ви не розумієте? Нехай я заплющу очі на те, що ти старший за неї на десять років, нехай ви будете зустрічатися, незважаючи на те, що ти станеш керівником її практики, але ніколи, чуєте, ніколи вас не перестане засуджувати суспільство. Саме це я хочу донести до ваших молодих голів, — вона взяла Максима за руку і глянула в його очі. — Я люблю тебе, синку, і прийму будь-яке рішення.

Вхідні двері зачинилися, а ми так і залишилися стояти посеред кухні. Вся довіра за секунду впала. Вона б, може, навіть прийняла його стосунки зі студенткою, не відразу, але поступово, і не заважала б, а, навпаки, підтримувала і допомагала порадами. Але він не розповів їй цю таємницю. Він підірвав її довіру.

Максим пройшовся пальцями по ґудзиках кардигану, по черзі звільняючи їх із петельок. Спочатку в нього все йшло добре, але потім він почав нервувати і під ніс бубнити непристойні вирази.