Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ) - Bogdana reider

— Тоді. спробуй, хоча  знову стати  її другом. Я вже забув коли ми четверо тренувались.Він  зупинився біля тренувальної зали де їх вже ждали  дівчата.

— Запізнюйтесь  хлопці.Сказала  Ейла — Може  провчімо їх Еніка сказала  падаван активізуючи Лайт-сербер - Ну що, готові отримати урок від нас, хлопці? - посміхнулась Еніка, увімкнувши свій лайт-сербер. Лок поглянув на неї, і його серце перестало битися на мить. Вона була такою красивою, такою сильною...

- Лок, ти з нами? - звернувся до нього Шейл, трохи стурбований. Лок стряс з себе свої думки та увімкнув свій лайт-сербер.

- Звичайно, я з вами. Просто розмірковував, яким чином ми вчинимо поразку вам з Ейлою, — відповів він, посміхаючись. Шейл засміявся, і вони обоє вступили на тренувальний майданчик.

Вони тренувались, сміялись, боролись... Це було непросто, але Лок побачив, що він знову почав насолоджуватися цією компанією, цими людьми... І особливо Енікою. Він зрозумів, що Шейл мав рацію. Він міг бути просто її другом, навіть якщо це було болісно. Але це було краще, ніж нічого.

В кінці дня, вони всі були втомлені, але щасливі. І Лок почував, що він може з цим справитися. Він може бути сильним. Для себе, для Шейла, для Еніки... Навіть якщо це коштує йому всього, що в нього

— Готовий до церемоній посвяти  спитав  Шейл у друга сьогодні ти станеш лицарем.

— Не те щоб готовий. Лок подивися на друзів  відповідаючи

— Кіт Фісто не виснув би тебе на лицарство як так би вважав що ти не готовий  замітала Ейла

— Так, вони праві, — сказав Лок, дивлячись на своїх друзів. — Але все ж таки це велика відповідальність.

— Віримо у тебе, Лок, — промовила Еніка, поклавши руку на його плече. — Ти станеш чудовим лицарем.Він подивився на неї, і його серце знову забилось швидше. Він знає, що вона з Обі-Ваном, але ці слова, цей погляд... Вони надали йому сили. На церемонії посвяти Лок стояв серед лицарів, відчуваючи їхню підтримку. Він дивився на майстра Кіт Фісто, який виступав з промовою, а потім на Еніку. Вона посміхалась йому, і він зрозумів, що все буде гаразд.  Він зміг з цим справитися. Він був сильним. Для себе, для Шейла, для Еніки... Навіть якщо це коштує йому всього, що в нього є.

— Лок, ти стаєш лицарем Ордену Джедаїв, — проголосив Кіт Фісто, поклавши руку на його плече. — Ти готовий прийняти цю відповідальність?

— Так, я готовий, — відповів Лок, дивлячись прямо в очі майстра.Еніка завжди відчувала особливий зв'язок з садом при храмі, який, ніби джерело спокою, розливав свою магію через давні коріння священних дерев. Шелест листя, що тріпотіло під вітерцем, народжував мелодії, які гармонійно спліталися з далеким ехо медитаційних кантів. Квіткові алеї рясніли пелюстками відтінків, що варіювалися від ніжно-блакитного до глибокого фіолетового, а іноді, коли сонце пробивалося крізь крони дерев, кожна росинка на листках перетворювалася на мініатюрне сонце.  Цього разу, коли Еніка ступила на м'яку траву, її серце обтяжували думки, занадто важкі для молодої джедайки. Саме тут, у цій оазі спокою, вона зустріла свого батька, чиє обличчя відбивало лагідність і мудрість.

— Тату, — сказала вона.

Гай  Скайвокер обернувся на голос дочки, і його очі засяяли теплом.

— О, Еніка, ти прийшла, — привітав він її з неприхованою радістю.

— Привіт, тату, — відповіла вона, підходячи до нього. Її погляд злегка торкнувся фонтану, що м'яко муркотів поруч, перш ніж вона зняла з плеча плащ і сіла поруч, на лавку, вирізьблену з древнього коріння. — Я хочу поговорити з тобою.

Гай, на мить замислившись, кивнув і тихо прошепотів: "Мудрість джедая вміння слухати вчить — говори, доню."

— Я відчуваю темряву, яка наближається, — її голос був майже невловний, наче відгомін підземної річки. — Вона важко тисне на мене, тату. Ніби хмари, що збираються на шторм.

Гай злегка схилив голову, його брови зібралися у знак занепокоєння. Його рука, вкрита шрамами від битв, легко торкнулася її плеча.

— Темрява? — він прошепотів, ніби боячись, що вітер може викрасти його слова. — Ти відчуваєш велику загрозу?

— Так, — вона підняла погляд, і їхні очі зустрілися у тісному вирі пізнання. — Нам потрібно готуватися, тату. Відчуваю, що неминуче наближається.

Гай міцно стиснув її руку, і в його очах відбилася майже неземна рішучість — відображення джедая, що стоїть перед лицем невідомого.

— Якщо це твоє передчуття, Еніка, ми повинні зібрати раду, — сказав він. — Темні попередження ми не маємо права ігнорувати.

— Я знаю, тату, — зітхнула вона, а в її серці запалала іскра вдячності. — Але чи вистачить наших сил? Гай, піднявшись, підійшов до однієї з квітів, що росла поруч. Він ніжно зірвав її, мов відібрав у долі крихітний шматочок краси, і подав їй.

— Пам'ятаєш, як Квай-Гон привів тебе до Ради? — він усміхнувся, згадуючи той день. — Ти була така маленька, така схожа на твою маму, Шмі. Я майже почав розпитувати, де він тебе знайшов... і де вона.  Еніка тримала квітку, і її очі засяяли новим світлом.

— Я знаю, що ти хвилюєшся, Еніка, — продовжив Гай, його погляд сповнений невимушеної турботи. — Але ти — джедай. Ти — частина нас. Ми станемо перед темрявою, як одне ціле, і захистимо світло.

Еніка відчула, як у її душі розгорілася невгасима вогненна куля віри та сили. Вона обійняла батька, тепле відчуття його присутності зцілило її тривогу.

— Дякую, тату, — шепотіла вона, вдячність змішалася з любов'ю у її серці. — Я люблю тебе.

— І я тебе, дочко, — відповів Ган, обіймаючи її назад. — Завжди пам'ятай, що сила в тобі сильна.

Планета Вейланд

Еніка перетиснутися до Обі-Вана дивлячись на зірки. Вона була щаслива. Їх руки переплелися, а голова дівчини опустилися на плече Обі-Вана.Він  втягнув поцілунок.Підштовхнувши, щоб вона упала  на его мантію.Він перемістився так щоб нависнути над нею. Обі-Ван не сліпий він бачить як Лок дивиться на Еніку

— Я бачив погляди Лока