Пригоди бравого вояка Швейка - Ярослав Гашек
— Ні, панове, не зумів би, — відповів Швейк, — але я б вам, панове, також загадав одну загадку: стоїть триповерховий будинок, а в цьому будинку на кожному поверсі вісім вікон. На даху два дахові віконця і два комини. На кожному поверсі живе по двоє квартирантів, а тепер, панове, скажіть мені, в якому році померла двірникова бабуня?
Судові лікарі значуще переглянулися, але, незважаючи на це, один з них поставив ще таке запитання:
— Чи знаєте ви, яка найбільша глибина в Тихому океані?
— Цього, панове, не знаю, — почулося у відповідь, — але думаю, що там безперечно глибше, ніж під Вишеградською скелею у Влтаві.
— Досить? — лаконічно спитав голова комісії.
Але один із членів комісії попросив дозволу поставити ще одне запитання.
— Скільки буде, якщо дванадцять тисяч вісімсот дев’яносто сім помножити на тринадцять тисяч вісімсот шістдесят три?
— Сімсот двадцять дев’ять, — відповів Швейк не кліпнувши оком.
— Гадаю, цього досить, — промовив голова комісії, — можете відвести обвинуваченого на старе місце.
— Дякую вам, панове, — шанобливо сказав Швейк. — З мене цього також цілком досить.
Коли Швейка вивели, колегія трьох прийшла до спільного висновку, що Швейк дурний як пень і ідіот згідно з усіма законами природи, які відкрили учені-психіатри. У висновках, надісланих слідчому, між іншим, було зазначено:
«Нижчепідписані судові лікарі погодилися у визначенні незаперечного психічного отупіння і вродженого кретинізму Йозефа Швейка, представленого вищевказаній комісії. Вислів «Хай живе цісар Франц Йосиф Перший» цілком достатній, щоб визнати душевний стан Йозефа Швейка як стан безнадійного ідіота, на підставі чого нижчепідписана комісія пропонує:
1. Припинити слідство проти Йозефа Швейка.
2. Відіслати Йозефа Швейка до психіатричної лікарні під нагляд для визначення, якою мірою його душевний стан небезпечний для оточення».
У той час, як писалися ці висновки, Швейк розповідав своїм співв’язням:
— На Фердинанда вони начхали, а патякали зі мною про різні дурниці. Наприкінці ми один одному сказали, що для нас цієї розмови досить, і розійшлися.
— Я нікому не вірю, — зауважив скоцюрблений маленький чоловічок, на луці якого випадково викопали скелет. — Все це одне шахрайство.
— Але й шахрайство на світі мусить бути, — сказав Швейк, лягаючи на нари. — Якби люди бажали добра кожному своєму ближньому, то незабаром усі б між собою перегризлися.
ШВЕЙКА ВИКИДАЮТЬ З БОЖЕВІЛЬНІ
Описуючи пізніше своє перебування в божевільні, Швейк розсипався в похвалах:
— Справді, не знаю, чого тим придуркуватим не до шмиги, що їх там тримають. Тут людина може качатися голяка по підлозі, вити, як шакал, казитися і кусати людей. Зробив би ти таке десь на вулиці, люди б дивом дивувалися, а в божевільні це як раз плюнути. Там така воля, про яку й соціалістам ніколи не снилося. Кожен може видавати себе і за Господа Бога, і за Діву Марію, і за Папу римського, і за короля англійського, і за найяснішого цісаря або за святого Вацлава[29]. Хоча той, що вдавав із себе Вацлава, був увесь час зв’язаний і лежав голяка в одиночці. Був там і такий, що репетував, ніби він архиєпископ. Той нічого іншого не робив, тільки обжирався і дещо, вибачте, робив, що римується зі словом «обжирався», але там ніхто цього не соромився. А один навіть видавав себе за святого Кирила і Мефодія, щоб одержувати по дві порції. Один пан був вагітний. Він кожнісінького запрошував на хрестини. Багато було там шахістів, політиків, рибалок і скаутів, колекціонерів поштових марок, фотографів-аматорів. Один потрапив туди через якісь старі горщики, які він називав урнами. Іншого постійно тримали у гамівній сорочці, щоб він не міг вирахувати, коли настане кінець світу. Я зустрівся там також із декількома професорами. Один з них безупинно ходив слідом за мною і переконував, що цигани походять від Крконоша[30], а другий доводив, що всередині земної кулі ще одна куля, набагато більша, ніж та, що зверху.
Кожний міг там молоти язиком про все, що йому заманеться, немов у парламенті. Одного разу почали розповідати казки та й побилися, коли з якоюсь королівною трапилася велика біда. Найбільше бешкетував один пан, який видавав себе за шістнадцятий том наукової енциклопедії видання Отто і в кожного просив, аби його відкрили і знайшли гасло «картонажна швачка», бо інакше йому каюк. Втихомирився лише тоді, коли йому одягли гамівну сорочку. З цього він пишався, бо, мовляв, потрапив у палітурний прес і просив, щоб його модно обрізали. Взагалі жилося там, як у раю. Можете собі галасувати, верещати, співати, ридати, мекати, стогнати, стрибати, молитися, перекидатися, лазити рачки, стрибати на одній нозі, бігати кругом, танцювати, тупцювати, сидіти навпочіпки і дряпатися на стіни. Ніхто до вас не підійде і не скаже: «Цього не можна робити, це, пане, непристойно, як вам не сором, ви ж таки культурна людина».
Однак, ніде правди діти, були там і зовсім тихі божевільні. Наприклад, там сидів один вчений винахідник, він завжди колупався в носі і лише раз на день промовляв: «Я щойно винайшов електрику». Та що тут розводитись: було там дуже добре, і тих кілька днів, які я провів у божевільні, належать до найкращих хвилин мого життя.
І справді, вже те, як Швейка зустріли в божевільні, куди його привезли на обстеження з крайового карного суду, перевершувало всі його сподівання.
Насамперед Швейка роздягли догола, потім дали якийсь халат і повели купатися, по-дружньому вхопивши під пахви, причому один із санітарів розважав його якимись жидівськими анекдотами. У ванній занурили його спочатку у теплу воду, а потім витягли і поставили під холодний душ. Це з ним зробили тричі, а потім спитали, як це йому подобається. Швейк відповів, що тут навіть краще, ніж у лазні біля Карлового мосту. Він взагалі дуже любить купатися.
— А якщо обріжете мені нігті і підстрижете, то мені нічого не бракуватиме до повнісінького щастя, — додав Швейк, приязно усміхаючись.
І в цьому пішли йому назустріч. Потім його ретельно обтерли губкою, загорнули в простирадло, віднесли до першого відділення і, поклавши на ліжко, вкрили ковдрою та попросили заснути.
Швейк ще й тепер захоплено згадує про це:
— Уявіть собі, мене несли, в повному розумінні цього слова несли, і я почувався в ту хвилину на сьомому небі.
І дійсно, Швейк заснув сном праведника. Незабаром його збудили і запропонували горнятко молока
