Між нами контракт - Кетрін Огневич
— Нічого не обіцяю...
Я спробувала його обійти, але він схопив мене за плечі і притиснув до свого тіла. Боже, мені здалося, що я відчула всі вісім кубиків його преса, коли наші тіла стикнулися, від чого я здригнулася. Здається, не слід було читати любовні романи – щось думки геть інакші зовсім...
— Просто коли ми не вдома не називай мене так. І я звертатимуся до тебе належним чином. Навіть дотримуватимусь манер, і поводитимусь як джентльмен. Зможеш це зробити для мене?
Я підняла голову догори, і тільки зараз усвідомила, наскільки велика в нас різниця в зрості. Моя маківка ледь діставала йому до плечей, і я почувалася такою маленькою порівняно з ним. Усього на мить я загубилася в погляді його зелених очей, і побачила в них благання. Це вже щось цікавеньке...
— Гаразд, домовились, — здалася я, відводячи погляд убік, — але тільки на людях. І взагалі, не міг ти мене відпустити? — запитала я, коли зрозуміла, що його руки все ще утримують мене на місці. Він розгублено моргнув, а потім розтиснув хватку на моїх плечах. Я вже обійшла його, коли зупинилася біля арки, що вела у вітальню. — Але це не означає, що я кину спроби знущатися з тебе всіма можливими способами.
— Я цього й не чекав, ботанко!
— Сатано, придумай щось розумніше! — прокричала я у відповідь, йдучи назад у свою кімнату. На щастя, він не пішов за мною, що тільки порадувало мене ще більше. Що ж, здається, жити з цим йолопом буде весело.
Влад
Повірити не можу, як швидко розлітаються чутки. Варто було мені опинитися в університеті, як мене миттєво почали засипати запитаннями, коли я встиг знайти собі наречену. На щастя, поки що ніхто не знав, що це Крістіна, і я був цьому радий. Хоча впевнений, що про це подбав мій батько. Чорт забирай, я навіть не хотів, щоб хто-небудь знав про це, але він так не вважав.
Ближче до обіду мені зателефонував батько і сказав, що я терміново маю піти з пар і під'їхати до нього. У мене не було вибору, тому я зробив те, що мені веліли. Я був вкрай здивований, коли приїхав за потрібною адресою, опинився коло входу в елітну крамницю ювелірних виробів. І всередині був мій батько, який, побачивши мене, помахав мені рукою. Щойно я наблизився до нього, то мені стало якось не по собі. Дідько, що вже задумав цей старий?
— Привіт, синку. Я тут дещо побачив, що думаєш? — сказав він, вказуючи поглядом на вітрину, де було багато різних золотих каблучок із діамантом.
— Що це? — запитав я його, відчуваючи, як у горлі утворився ком.
— Це каблучка, яку ти подаруєш Крістині, коли зробиш їй сьогодні пропозицію.
— Що? — у паніці перепитав я, думаючи, що мені почулося.
— Я що, неясно висловився? Це каблучка для твоєї нареченої. Ти маєш обрати ту, яка тобі сподобалася. Негайно, Владе, — сказав він трохи жорсткіше, від чого я витягнувся по струнці. Боже, він реально божевільний... Я окинув поглядом кілька каблучок, які він вибрав, і зупинився на простій каблучці з діамантом.
— Ось це? —запитав він, і я кивнув. — На твоєму місці я б вибрав щось трохи краще, але якщо ти так хочеш...
Я вибрав її тому, що вона була простою, такою самою, як і Крістіна. Думаю, що побачивши масивну каблучку з купою дорогоцінних каменів, вона б, найімовірніше, влаштувала істерику і зажадала б повернути її в магазин. Я був упевнений у цьому на всі сто відсотків. Батько швидко розплатився, і незабаром простягнув мені маленьку оксамитову коробочку з каблучкою.
— Отже, зараз ти йдеш у кафе "Кориця", де сидить твоя чарівна наречена, і робиш їй пропозицію. І зауваж, там будуть мої люди. Вони доповідатимуть мені, якщо щось піде не так. Ти мене зрозумів?
— Так, батьку, — тихо пробурмотів я, від чого той усміхнувся.
— Можеш йти.
Я виходив із магазину, промовляючи на ходу прокльони. Боже, як же я вляпався в таке... Я навіть не думав про те, що треба буде робити всю цю хрінь із каблучками. Думав, що це просто фіктивний шлюб, і тільки... Коли я прийшов у кафе, то миттєво знайшов дівчину. Вона сиділа біля вікна, попиваючи каву, і читала одну з книжок, коли я до неї підійшов.
— Привіт, — сказав я, і вона миттєво відірвала погляд від своєї книжки і подивилася на мене. В її очах був жах, від чого мені захотілося розсміятися. Трясця, невже я так її лякав?
—Ти що, переслідуєш мене? — її голос піднявся на кілька октав, і я все не зміг утриматися і почав сміятися. Але побачивши, як сердито вона надула губки, я одразу ж припинив.
— Вибач, але ні. Знаєш, я маю дещо зробити. Звісно, все це трохи ніяково, а для мене так узагалі, але... — я став на коліно і, відкривши коробочку з каблучкою, подивився на неї, — ти вийдеш за мене? — постарався я сказати це так, щоб не засміятися.
Боже, це просто безглуздо, розігрувати цю виставу... Вираз обличчя Крістіни в цю мить був безцінний — спочатку я побачив подив у її очах, який миттєво змінився на шок.
— Ти що робиш?!
— Роблю тобі пропозицію, що ж іще?
— Я бачу, бовдуре, але навіщо? Я думала, ми якось без цього обійдемося... —пробурмотіла вона, все ще поглядаючи на каблучку.
—Ну, вибач. Буду з тобою відвертим, руденька - усе це завдяки моєму таткові. І, до речі, він сказав, що тут його люди. Тож якщо ти не скажеш "так", мені доведеться тебе змусити, — процідив я крізь зуби, від чого вона одразу ж спалахнула.
— Боже, це жах якийсь! Гаразд, я згодна... — пробурмотіла вона, і я одягнув їй каблучку на палець, коли позаду почулися схвальні вигуки й улюлюкання. Не церемонячись, я обійняв її за талію, від чого та зойкнула.
