Він калічить, вона лікує чи А де був ти? - Анітвела Кі

— Ало, Мирослава?

— Ти хто? — не впізнає вона мене.

— Тіана. Мирося, будь ласка, давай запитання та злість потім. У мене питання життя та смерті. — благаю я.

— Що трапилося? — ось я люблю цю жінку. Що? Казала, що ненавиджу? То це раніше було. Зараз, так, люблю.

— Дівчина двадцяти чотирьох років. На тридцять восьмому тижні вагітності. Сорок хвилин тому відійшли води, перейми почалися майже одразу. Швидка все не приїжджає, а рухатись чи переносити боюся. Сама встати не може, каже ріже верх живота.

— Яка за рахунком вагітність?

— Друга. Я не знаю що робити. Може б і могла поставити діагноз, але без акушера-гінеколога та УЗД не зможу. — голос тремтить. Я знову почуваюся як на першому курсі, чи коли вперше зайшла в операційну як хірург.

— Так спокійно. Підстели щось під породіллю і продезінфікуй руки й особливо нігті. Скажи мені адресу. Я вишлю нашу швидку, вони вас заберуть. — ні, серйозно, обожнюю цю жінку. Зараз би ще й розплакалася, та ні, не можна. Лілі вистачить і того, що в мене голос тремтить. Нема чого їй хвилюватися.

— ********* (Придумайте адресу). Вже підстелила, руки зараз обробляю, що далі? — питаю і розумію, що й мене трусить.

— Візьми рушник і обітри їй ноги й навколо піхви. Якщо води відійшли, то вже нема чому захищати плід і якщо потрапить інфекція – буде погано. Далі спробуй акуратно, подивитися на хибні ребра і скажи чи є там синці. Якщо є поганий кровообіг. Боюся, що в неї можуть бути тромби.

Зробила, як вона сказала. Спочатку обтерла ноги та інтимні місця. А потім подивилася ребра.

— Є.

Візуалізация Ліліани: