Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності - Даг Ейстейн Ендше

Коли так багато вірних наполягають на тому, що певне секс-правило є одною з найважливіших складових релігії, це зазвичай підкреслює радикальну реінтерпретацію конкретної релігійної традиції. Зміна релігійних пріоритетів такого штибу водночас становить проблему для суспільства загалом, оскільки багато вірян можуть почати вимагати, щоб їхні пріоритетні секс-правила були введені в усіх сферах суспільства просто тому, що вони мають «настільки важливе значення» в релігії.

Одне релігійне правило сексуальності понад інше

Те, як заборона на гомосексуальність почала відігравати унікальну центральну роль у такій великій релігійній системі цінностей, наштовхує нас на третій тип релігійно-сексуальних пріоритетів: внутрішню класифікацію різних релігійно-сексуальних указівок і заборон. Дуже часто існує чітке визначення, які з правил найважливіші. Багато релігійних кампаній «за» або «проти» тієї чи тієї форми сексуальності схильні ігнорувати інші вказівки чи заборони, які мали б бути так само або значно більш важливі, якщо йти за логікою найревніших релігійних діячів.

У деяких ісламських країнах, наприклад в Ірані, заборона на секс між чоловіками не була більш суворою, ніж заборона на гетеросексуальний перелюб. З іншого боку, у деяких західних країнах багато мусульман чітко перерозподілило традиційні релігійні вказівки. Коран уважає гетеросексуальний перелюб гіршим за статеві контакти між чоловіками. У хадисах Мухаммед приділяє більше уваги гетеросексуальному перелюбу, ніж сексові між чоловіками, хоча, на його думку, обидва гріхи заслуговують на смертну кару. Однак коли Норвезька ісламська рада звернулася до Європейської ради фетви з проханням розглянути питання, чи слід ісламу підтримувати традиційну страту за заборонений секс, гетеросексуальний перелюб свідомо не згадувався, обмежилися тільки питанням, чи слід застосовувати смертну кару за гомосексуальну поведінку42. Акцент норвезьких ісламістів на гомосексуальності домінує настільки, що вони навіть не проводять відмінності між чоловічим гомосексуальним актом, який, згідно з хадисами, повинен каратися смертю так само, як і гетеросексуальний перелюб, і жіночим гомосексуальним актом, який не заборонений ані Кораном, ані хадисами. Ця дивна зміна пріоритетів у деяких частинах західного ісламського мислення, здається, має коріння зовсім не мусульманського походження. Варто задуматися, чи дійсно цей новий винятково мусульманський акцент на гомосексуальності має більше спільного із суворим засудженням консервативних християн, ніж із будь-чим у рамках самого ісламу.

Християнське ставлення до гомосексуальності є одним із найкращих прикладів того, як релігія змінює власні сексуальні пріоритети. Одностатева сексуальність — одна з багатьох царин, на яку ніколи і ніяк не посилався Ісус. Святий Павло просто включив гомосексуальність до переліку речей, які можуть запобігти потраплянню індивіда в Царство Боже. Згідно з Новим Завітом, існують інші, значно суворіші, сексуальні заборони. Ісус указав, що за перелюб людина автоматично потрапляє до пекла, а розлучення цілковито заборонене як для чоловіків, так і для жінок. Коли ми порівнюємо сучасну християнську консервативну одержимість гомосексуальністю із недостатньою увагою до проблеми розлучення, насправді загального прийняття розлучення, ми бачимо, що відбулася релігійно-сексуальна зміна пріоритетів, що важко пояснити на основі християнських джерел, які зазвичай використовувалися для засудження гомосексуальності.

Під суто релігійно-сексуальним кутом зору не так легко зрозуміти, чому такий потужний спротив гомосексуальності серед консервативних християн зміг усунути на другий план так багато інших речей, які спершу вважалися значно гіршими. Тому, щоб пояснити це, доведеться використовувати нерелігійну модель.

Тенденція деяких груп створювати та зміцнювати свою ідентичність за допомогою переслідування й очорнення інших груп — знайомий історико-соціологічний феномен. Саме в цій царині ми можемо знайти фундаментальне обґрунтування расизму та переслідування релігійних, етнічних і соціальних меншин, які якимось чином відрізняються від більшості. Нам, можливо, необхідно використовувати модель такого роду, щоб пояснити, чому консервативні християни надають переважного значення забороні гомосексуальності, а не іншим сексуальним заборонам, які перше були важливішими.

На відміну від розлучених людей або тих, хто має статеві контакти до або поза шлюбом, сучасні геї та лесбіянки виступають як окрема та чітко ідентифікована соціальна група. Не дивно, що такий поширений погляд на геїв і лесбіянок з боку багатьох консервативних християн розглядається як серйозна провокація, і, зосередивши свій релігійно-сексуальний спротив на гомосексуальності, консервативні християни, отже, ідентифікують досить чітко визначений сегмент населення як своїх противників. Боротьба з гомосексуалами стає об’єднуючим чинником для багатьох християн, так само як і опозиція щодо людей інших релігійних груп або людей іншого кольору шкіри. Незважаючи на те що сучасні західні суспільства загалом менше сприймають систематичне засудження й переслідування окремих верств населення, християнські консерватори використовують релігійні заборони одностатевої сексуальності, щоб виправдати свої постійні вимоги до дискримінації.

Немає нічого нового в тому, що Бог нібито дає своє благословення на осуд певної групи людей. Насправді це спричинило численні гоніння етнічних, релігійних та інших соціальних груп. Отже, коли знач­на частина консервативних християн люто засуджує геїв і лесбіянок, вона використовує соціальні механізми, притаманні й расизмові. Усі техніки, які групи використовують у засудженні інших груп і у такий спосіб подають себе в кращому світлі, функціонують у повній відповідності зі стандартною моделлю.

Релігійні заборони, які регулюють поведінку гетеросексуальних жінок, сьогодні обговорюються рідше, ніж заборона гомосексуальності, хоча мають значно довшу історію. Вони набагато суворіші, ніж ті, що стосуються поведінки чоловіків, і вони також частіше виконуються. Це було притаманно всім релігіям від самого початку. У стародавніх джерелах іудаїзму, ісламу, індуїзму, буддизму і певною мірою християнства основний релігійний акцент робиться на чоловіків, а це означає, крім усього іншого, що сексуальність жінки визначається з огляду на її стосунки з чоловіками. Тоді як чоловіки зазвичай можуть мати декількох жінок, як у шлюбі, так і поза ним, головним релігійним правилом щодо жінок є те, що жінка сексуально обмежена тільки одним чоловіком, не завжди на все життя, але, звичайно, не більше одного за раз. Про це свідчать і більш суворі покарання, які призначаються за жіночий дошлюбний секс, і, до речі, те, що перелюб визначається з огляду на те, одружена жінка чи ні, а ось перебуває чоловік у шлюбі чи ні, не має жодного значення.

Гомосексуальність — це єдина царина, в якій акцент, як позитивний, так і негативний, ставиться на регулюванні радше чоловічої, а не жіночої сексуальності. Те, що до лесбійських стосунків не залучаються чоловіки, безумовно, сприяло тому, що лесбійський секс часто ігнорується або вважається несуттєвим.

Ми повинні бути обережними, щоб не дійти надто самовпевнених висновків щодо причини поширення релігійного переконання, за яким значно важливіше регулювати жіночу гетеросексуальність, ніж чоловічу. Однак основна тенденція зрозуміла і зазвичай, як і раніше, простежується в більшості релігій. Саме дочок, а не синів беруть на християнські євангелістські бали цноти. Саме дочки, а не сини продовжують бути жертвами так званих убивств честі