Нескорена імператриця. Протистояння - Аманді Хоуп
Після арешту названої дочки імператора, у таборі настала тиша та зневіра.
Лише у наметі родини Белтрам тихо святкували перемогу.
- Як ви здогадалися, що отрута може бути на долонях Елоїзи? - з цікавістю розпитував лікар доньки генерала.
- Імператору з кожним днем ставало все гірше, лише на короткий час його стан покращувався, саме після масажу, - почала пояснювати свою версію Ліннея. - Я подумала, що відкрито Елоїза не пронесе отруту, а отже вона якось замаскована.
- Але ж вона теж отримувала щоразу порцію отрути? - не вгавав лікар.
- Очевидно, вона щоразу пила протиотруту, - посміхнулася дівчина.
На цьому імператорське полювання було вирішено згорнути. Занадто багато сталося жахливого
«Немає місця для радості!» - заявив Його Величність і поїхав геть першим.
Наступного ранку в столиці дізналися, що третього принца і пані Морнар засудили до страти.
Пана Тірена за пособництво до довічної каторги і того ж дня відправили на заслання.
Дочка генерала схвильовано прийняла ці звістки. Що принца не помилують, вона здогадувалася, все-таки той убив своїх братів і намагався позбутися батька. Але те, що Морнар Елоїзу так швидко виведуть із гри, стало для неї новиною. Невже імператор таки прийшов до тями і перестав вірити в її розказні?
Того ж дня Ліннея веліла запрягти карету і подалася до імператорської в'язниці.
Невеликий підкуп і її провели прямо до камер, де утримувалися високопоставлені в'язні.
Вона підійшла до ґрат, що відділяла її від в'язня, і глянула на чоловіка, що сидів на старій циновці.
У минулому житті вона дуже любила його.Любила так, що заради нього забула себе.
Гордор Крегаст підвівся, побачивши, що в нього відвідувач.
- Ви? - здивувався він, підійшовши до ґрат. Третій принц до останнього сподівався, що його відвідає тато.
Він досі не вірив, що для нього все скінчено.
Ліннея мовчала, дивлячись у ці чорні очі, які колись були рідними.
Чи могло її серце все ще співчувати цій людині? Вона шукала відповіді на це запитання та не знаходила.
- Чому? – раптом зло запитав Гордор Крегаст. - Це ж ви все зруйнували! Чому ви вчинили так зі мною?
Закричав він люто, смикнувши залізні грати.
Вона деякий час мовчала, але згодом вирішила відповісти. Він хоч би повинен знати, чому програв.
- Ви мене вбили! - сказала просто, не збираючись щось пояснювати.
- Коли? – почав Його Високість, але несподівано осікся.
У його голові виплив сон, який він бачив минулої ночі.
«Юна дівчина, яка віддано заглядає в очі.
- Я не вмію танцювати! Але я вам зіграю, Ваша Величність! - вона була чарівною, ніжною і люблячою. Її гра була слабенькою, але бідолаха так старалася, щоб йому сподобатись».
Крегаст відчув розчарування, ніби не бажаючи її ні бачити, ні чути.
- Хто ти? – перелякано запитав третій принц.
Той сон був таким справжнім. Він бачив себе імператором, тільки поряд з ним була найненависніша нині особа.
«Невже вона відьма, яка навіювала такі сни?»
Ліннея зітхнула, вона відпустила його зі свого серця.
– Прощайте, третій принц! У наступному житті постарайтеся стати гарною людиною!
Вона нечутно вийшла.
- Хто ти? – услід їй ще довго кричав Його Високість, турбуючи спокій холодної в'язниці.