Пропоную тільки інтим - Белла Сніжна

Жінка! У вас цей хвостик, напевно, довжиною як змія, і не один, а як у кицуне, їх сім!

- Не боїшся Катька що відведуть твого Саньку. - цілком бадьорим голосом говорить Анастасья.

- А що він, козел на прив'язі, щоб його відводити? - каже ... це я сказала ?!

Так! Я! Ну і куди знову за вінішко потягнулася? Досить, Саша! Досить!

Це останній! Даю собі обіцянку, схрестивши пальчики на руці. Що за світ! Навіть собі не можна довіряти!

- Хочеш сказати не сподобався тобі наш Алекс? - запитала Владленівна.

Небезпечне питання! Це як запитати у чоловіка: «Милий, я поправилась?»

- Алекс ходячий секс! - кажу правду. - Так що тобі Катька дуже пощастило!

Дівчина зніяковіла.

- Але у мене вже є свій принц. Так що викреслюйте мене з потенційних ворогів. Навпаки! За таку пару як ви буду сидіти в окопі і подавати снаряди для обстрілу ворогів. Так це ж тост! - підняла келих. 

Випила, на самоті. Ніхто не підтримав. Ох, краще б мені взагалі сьогодні рот не відкривати. Всі дивляться з питанням.

 А Владленівна ще так єхидно посміхається. Щось задумала, Пенсія?

- Дівчата! - каже Катя.

Я хрюкнула, подивилася на Владленівна. Ага, Настенька! Вона подивилася на мене. Вино пішло носом. Наврочили!

- Вибачте. Спасибі. - кажу, приймаю від Владленівни серветку.

Перцю сподіваюся насипати не встигла.

- Щось смішне почули? - запитує Владленівна.

- Та ні. - кажу, маючи на увазі негативну відповідь.

І мовчу. Самі додумуйте. І що дивитеся? Знайшли центр приколу?

- Загалом, це Саша. - продовжує Катя.

Владленівна хмикнула. Подивилася на неї. Помста? Пенсія, це війна ...

- І якби не вона, ми б і не згадали про найголовніше!

- Кільця? - запитала злякано Світу.

По-моєму, тільки вона перейнялася важливістю моменту.

- Дівич-вечір. - каже Катя.

Погляди всіх скористалися на мені. Що дивно, відчула я тільки пронизливий погляд Владленівни. І Вікторії. Давно не відчувала такої пильної уваги. Напевно, останній раз в садку, коли мене змусили віршик Дідові Морозу розповісти. Ту ганьбу я до сих пір забути не можу.

- Зрозуміло. - каже Владленівна.

Особисто я її «зрозуміло» проігнорувала. Що саме дійшло до цієї жінки не стала уточнювати. Раптом вона усвідомила сенс життя. А може подумала, що я запропонувала щось в роді шабашу на Відьминий горі. Ага, прям як у вашій молодості. Загалом краще промовчати, ціліші нерви будуть. Так що я майже молодець. Сиджу, мовчу, п'ю. Потроху. Я ж сказала, що майже молодець.

- Може Олександра вже все і придумала? - запитує Вікторія.

- Придумала. - каже Катя, дивиться на мене, червоніє.

Яка вона все-таки мила скромна дівчинка. Мені значить самій треба запропонувати? Красуня просто.

- Стриптиз. - кажу. - Чоловік. З торта.

Вийшов набір слів, по-моєму. Але, судячи з усього, мене зрозуміли. Он як у Христини очі загорілися. Наша людина! Ми з тобою подружимося! Пересісти б до неї ближче і вимагати трьох стриптизерів. Думаю, удвох ми б відстояли їх кількість. Але там Вікторія, боюся задушить своєю аурою.

- Мені ідея подобається. - підтримала Христина.

А я що говорила?

- А як же тихий скромний вечір? Ворожіння? - запитала Світлана.

- Ти б ще запропонувала вінки в унітаз спустити. А вранці після весілля вивісити простирадло. - уїдливо прокоментувала Владленівна. - І не треба так червоніти. Навіть я виходила за свого першого чоловіка далеко не дівчинкою.

Першого? Так ось для чого вона тут? Вчити молодь? Владленівна, ви мені починаєте подобатись!

- Он, беріть приклад з Саньки. - киває на мене. - Видно, що не дівка, так і не паритися.

Ні! Не подруга Ви мені! І в якому це місці видно? Доведе тільки гінеколог! Ну і Рома.

- А взагалі вона діло говорить! - продовжила Владленівна. - На дівич-вечорі потрібно гуляти так щоб згадувати і червоніти!

«Дайте п'ять, Владленівна!» - подумала подумки, звичайно.