Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова

Він торкається язиком моїх напіввідкритих губ, але глибше не проникає — мучить. Тоді я опускаю руку, швидко досліджую прес, а потім торкаюся пряжки ременя і стискаю його там. Він твердий і напружений.

Алекс втягує повітря крізь зуби, залишає поцілунок у куточку моїх губ і з кривою посмішкою каже:

— Гарна спроба.

— Я теж вмію дражнити і збуджувати. Тож думай про мене весь день, любий.

Здавлений сміх та новий поцілунок. Потім Алекс нарешті йде, а я насилу беру себе в руки і збираюся в університет.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно