Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

– Ти справді думаєш, що я звітуватиму перед тобою? – Вийшла з себе Тіна.

Ерік озирнувся на всі боки і зупинив свій погляд на дивані.

– Раджу тобі цього разу бути максимально чесною, щоб не накликати пригод на свою «п'яту точку», – попередив він, повільно наближаючись.

Тіна не знала, як зізнатися в дурниці, яку зробила. Не могла пояснити причину, через яку зважилася на такий необачний вчинок. Що не кажи, а вийде, що саме вона його спровокувала. Ні! Краще збрехати і бути при цьому максимально переконливою.

– Гаразд, я скажу! – сказала вона, витягнувши вперед руку, попереджаючи цим жестом Еріка, щоб він не наважувався наближатися до неї. – Я була вдома, мирно спала у своєму ліжку і нікого не чіпала.

Адлер посміхнувся.

– Зараз це перевіримо! – Сказав він і рішуче рушив на неї.

– Що збираєшся робити? Попереджаю: я кричатиму!

– Можеш починати! – Сказав Адлер і, підскочивши до неї, схопив за руку.

Тіна була в нестямі від люті, усвідомлюючи, що кричати вона не могла в будь-якому випадку, занадто дорожила новою роботою, ну а Адлер, у свою чергу, це чудово розумів. Їй залишалося тільки чинити опір. За своїм досвідом вона вже знала, що це марно.

Те, що відбувалося далі, шокувало Тіну до глибини душі. Адлер сів на диван, притягнув її до себе і, ривком уклавши на коліна, заходився задирати спідницю.

– Що ти робиш?! Сюди можуть увійти будь-якої миті, – шипіла Тіна, викручуючись з його рук, наче змія.

– Не хвилюйся, нас ніхто не потурбує, – спокійно відповів Ерік, легко придушуючи її опір.

Коли її спідниця опинилася на талії, Тіна відчула, як гаряча рука Еріка лягла на її праву сідницю. Вона притихла, напружено чекаючи, що буде далі.

– Я так і знав! - захоплено вигукнув він і сильно шльопнув по сідниці, яку лише секунду тому ніжно погладжував.

Виявивши заповітну родимку, Ерік відчув себе набагато краще.

– Це тобі за те, що ти постійно брешеш мені! – відчитав її Ерік.

Вона сіпнулася в спробі встати, але він не дозволив. Тіна стиснула зуби від болю та несподіванки.

– Отже, продовжимо. Думаю, правила ти вже зрозуміла. Збрехала – отримала по попі. Сподіваюся, я зрозуміло пояснив?

Тіна нервово смикнулася:

– Який же ти кретин! Ненавиджу тебе! Ненавиджу! – щиро обурювалася Тіна.

Ерік тільки розсміявся, потішаючись її безсилим гнівом.

– Вчора ти танцювала для мене приват-танець?

Зрозумівши, що Адлер напевно вже відома правда, вона прошипіла у відповідь:

– Так, це я танцювала! Задоволений? А тепер відпусти мене!

Ерік ніжно погладив круглу попку дівчини:

– Ну що ти так поспішаєш, кохана, адже ми тільки почали.

Тіна нервово засопіла. У цей принизливий для себе момент вона безмежно злилася на Еріка, буквально озвіріла від такого нахабства. Ну як можна було взагалі закохатися в цього ідіота, та ще й страждати по ньому?!

– Ти готова? А ось моє наступне питання... – почав Ерік, передчуваючи її очевидну реакцію.

– Йди до біса! –  почув він її відповідь і весело засміявся.

– І все ж я спитаю. Ти танцювала, щоб спокусити мене?

Це питання змусило Тіну скривитися:

– Я так розважалася. Веселилася…

Ляпанець.

– Ай! – Вигукнула від болю Тіна. – Але це правда!

– Можливо. Але ти отримала черговий ляпас по м'якому місцю за те, що не залишилася після того, як станцювала. Адже від наслідків твого танцю «весело» мало бути нам обом.

Знову ляпас.

– За що? – Вигукнула Тіна, судомно смикнувшись.

– За те, що прагнула знову залишити мене в дурнях.

– Досить, Адлер! Це лише безневинний жарт, – злісно обурилася вона.

Ерік так не вважав, але таки відпустив Тіну. Він почув усе, що хотів. Дівчина відскочила від хлопця на пристойну відстань, але потім, недовго думаючи, кинулась на кривдника з кулаками, але схибилася. Від цього вона розлютилася ще більше. Тим більше, що Адлер заливався сміхом.

– Здається, тут хтось наривається на поцілунки, та й не тільки. Ти незадоволена тим, що я тебе відпустив?

Тіна зупинилася і, задихаючись від люті, безмовно дивилася на Еріка.

Ну чому я люблю його? Чому? – думала дівчина.

Так! Вона хотіла, щоб він поцілував її. Збожеволіла від кохання. Скучила. Але не було нічого гіршого, ніж терпіти муки цього кохання.

Тіна перевела дух і збудженим голосом відповіла:

– Це так просто – у всьому і завжди звинувачувати мене одну. Як завжди, робиш вигідні для себе висновки та отримуєш відповіді, які влаштовують тільки тебе одного! Потішив своє самолюбство? І добре! Ще раз вважав мене гіршим, ніж я є насправді. Ну і нехай. Тримайся від мене подалі, Адлере! Це єдине, що я від тебе вимагаю. Чуєш?