Віщий сон, або Інтуїція - Софія Чайка

Остап посміхнувся.

— Типу того.

— Тебе за язик ніхто не тягнув.

— Тут ти мене спіймав, — несподівано між ними виникло щось на зразок перемир'я, і ​​Остап вирішив це використати. — До речі, куди тут можна піти з дівчиною? Точніше, з такою дівчиною, як Яна?

У Торонто жінок, з якими він зустрічався, Остап водив до ресторану. Більшого від нього не очікували. Але Яна не була схожою на жодну з тих, хто з'являвся й зникав з його життя, не залишаючи помітного сліду. Та й було їх не так вже й багато.

— Чесно?

— Бажано.

— Сам не знаю. Тільки...

— Договорюй, якщо почав.

— Моя колишня в таких випадках казала, що жінці все одно, куди йти, якщо з нею чоловік, який їй подобається. Сам розумієш, ручатися за те, що це істина, я не можу. Взагалі не знаю, навіщо я тобі допомагаю? Старію, напевно.

— Не турбуйся, я тебе не видам. Спасибі за пораду.

— Не поспішай мені дякувати. Я ще не зійшов з дистанції.

— Матиму на увазі.