Нескорена імператриця. Протистояння - Аманді Хоуп
Тирен завмер, не вірячи на власні очі. Повільно зліз із коня, підійшов і нахилився над дівчиною.
- Дихаєш ще? - спитав так, ніби комашку якусь неприємну розглядав.
Треба було перевірити пульс, щоб переконатися до кінця. Чоловік простяг руку, але не встиг доторкнутись.
З лісу на всій швидкості виїхав генерал Белтрам.
- Ліннеє! - крикнув воїн, під'їжджаючи до них.
Він спішно зістрибнув з коня, і одразу кинувся до своєї дочки. Небож імператора поспішив відійти, щоб надати місце нещасному батькові.
- Ліннеє! - повторив Лемус у розпачі, обережно торкаючись обличчя дівчини.
Стурбований батько намагався не торкатися стріли, навколо якої розпливалася кривава пляма.
Тірен з боку спостерігав за діями генерала, щоб зрозуміти йому починати радіти чи ще рано.
- Що ж ви стоїте? - закричав на нього генерал. - Вона ще жива! Кличте на допомогу!
- Так, так, звичайно! - послужливо сказав племінник імператора і вдав ніби сильно поспішає.
Вліз на коня і пустив його галопом. Але тільки-но він зник з видимості генерала, тут же осадив коня і далі поїхав повільним кроком.
«Чим довше я добиратимуся, тим менше шансів у неї вижити» - думав чоловік.
В очікуванні допомоги час тягнувся неймовірно повільно.
Генерал Белтрам перев'язав рану, не торкаючись стріл, і намагаючись менше турбувати дочку. Поки він цим займався пропустив той момент, коли з лісу вийшли кілька людей, одягнених як слуги.
Одного погляду йому було достатньо, щоби зрозуміти, що перед ним воїни. Та й допомога навряд чи прийшла б у такий короткий термін. Мабуть, це заявились ті, хто бажав його доньці смерті.
Він піднявся, спокійно підійшов до свого коня і витяг з пахв меча. Нападники теж зрозуміли, що вони розкриті, бо одразу ж кинулися в бій.
Бій вийшов коротким. Бойовий генерал ще не розтратив своїх навичок. Троє вояк швидко полегли, решта спробували врятуватися втечею, але їх наздогнали стріли з червоним оперенням.
Час невблаганно витікав, разом із кров'ю з рани Линнеї.
Нарешті прибула допомога. Дівчину помістили на ноші і четверо вмілих слуг понесли її до табору.
Всю дорогу Лемус не відходив від дочки.
У таборі панувала метушня. Полювання відразу ж звернули, отримавши страшні звістки. Імператорський лікар моментально приступив до своїх обов'язків, щойно постраждалу було доставлено.
- Вона втратила багато крові, - пошепки повідомив Тірен своїй спільниці. - Навряд чи виживе.
- Яке нещастя, - голосно промовила Елоїза, вдаючи, що витирає сльози. - Як таке могло статися?
- На полюванні не рідкісні нещасні випадки, - озвався хтось із натовпу присутніх.
Несподівано ніби вихор у табір увірвався Його Світлість. Він промайнув крізь натовп, наробивши багато галасу, і мало не покалічивши придворних.
Услід навіженому почулися обурені крики.
Але він нічого не чув. Як божевільний увірвався до намету пані Белтрам. Жодні слуги і навіть генерал не змогли його зупинити.
- Ліннеє! - почули оточуючі його відчайдушні крики.
- Вийдіть, ви заважаєте! - у відповідь грізний окрик від лікаря.
Народ біля намету притих. Навіть імператор вражений тим, що сталося, сидів у задумі.