Дивна: Карма - Беатріс Марр
Увечері після пари у мене ще були учні вдома. Тільки за рахунок репетиторства і можна прожити не на "хлібі та воді". Я спробувала не думати ні про що, зайняти себе справами. Мені вдається в більшості випадків переключити себе таким чином. Пишу вірші чи статті, вивчаю слова з різних мов або йду з головою до книги.
Цей вечір не став винятком і я, взявшись за "Тінь гори" (для тих, хто не в курсі, це продовження славнозвісного"Шантараму") з новими силами, почала відлітати з реального світу.
Задзвонив телефон. Незнайомий номер. Зазвичай я не беру слухавку, але зараз мали дзвонити батьки нової учениці.
Взяла слухавку і відповіла: "Так"
На що у відповідь мені сказали: "Привіт, джан"...
Далі піде діалог, який я не захаращуватиму емоційними поясненнями. Сухий текст.
Б: Привіт, джан . Як справи?
Я: Гірше за всіх, але ніхто не заздрить. А як у тебе?
Б: Ти пам'ятаєш?!.. Аналогічно.
Мовчання
Я: Чого вирішив зателефонувати?
Б: Ріад мені розповів про свою нову викладачку, яка працювала у нас в універі. Ось я і поцікавився хто це. А це виявилася ти.
Я: Я. І далі що?
Б: Нічого. Ти йому сподобалася.
Я: Я дуже рада за нього. І?
Б: Чому ти так відповідаєш? Адже я просто зателефонував дізнатися як справи.
Я: Ти просто зателефонував дізнатися як справи через півтора роки мовчання. Міг би й раніше поцікавитись, а не після того як тобі нагадали про моє існування.
Б: Я хочу побачити тебе.
Я: А я не хочу. Очевидно, Ріад розповів ще кілька деталей, і тобі стало цікаво, наскільки я змінилася.
Б: А якщо й так, то чому не зустрітись? По–дружньому, десь на нейтральній території.
Я: Я вже сказала, що не хочу. Дружба могла б бути тоді, якби ти поводився нормально.
Б: Отже «ні»?
Я: Ні, Бахтіяр . Не у цьому житті. Поки що.
Так приємно першою класти слухавку. Не кидатися нею по всій кімнаті після висловлених слів один одному, а просто спокійно натиснути на "Відбій". Відкласти телефон і знову взятися за книгу. Мені потрібна медитація, потрібно щось, щоб знову не вилетіти в минуле. "Тінь гори" врятує мене, вірю в це.
