Пропоную тільки інтим - Белла Сніжна

- Скоро повинні піти. - я закивала, підтверджуючи свої слова.

А він вже знає, що мені дуже погано в такі дні. І все чого хочеться, це скрутитися клубочком і понить в куточку. І шоколадку!

Він пішов до кімнати, я за ним, тягнучи ковдру по підлозі. Рома знайшов свій телефон. Сподіваюся він зараз дзвонить своєму другові каже, що дівчина не зможе приїхати. Або згадав ще про одну подружці, яка підійде під опис його дівчини. Ні, краще перший варіант!

- Програма каже, що місячні у тебе почнуться через шістнадцять днів. Ми встигнемо злітати, повернуться і ще трохи побешкетувати.

- Програма? Злітати? - перепитую нерозумно.

- Весілля влаштовують за кордоном.

- У мене немає закордонного паспорта!

- Вже є. - впевнене сказав він.

Я повірила.

- Але чому я? - запхикала. - Візьми когось зі своїх подружок.

- Завдяки тобі моя єдина подружка це ти.

"Так я і повірила" - закотила очі, подумки звичайно. Промовчала.

- І скажи, невже тобі було б приємно знати, що я спав з кимось іншим?

- Ну я би перетерпіла якось. Після того як побачила б довідку що ти чистий.

Секс гігант щоб його, не зможе витерпіти тиждень без сексу? Якщо їдеш кудись з дівчиною не обов'язково з нею спати!

- І, по-третє. - залишив він без коментарів моя відповідь. - Мої батьки знайомі з батьками мого друга. І як ти собі уявляєш ситуацію, якщо при розмові про мою дівчину раптом з'ясується, що вони знайомі з різними Сашами?

Загалом, вмовляннями, обнімашка, поцілунками мене все-таки вмовили. І ось стою я біля цього без перебільшень палацу в своїх потертих джинсах і думаю: що я тут роблю?

- Ми точно будинком не помилилися? - про всяк випадок запитала у Роми.

- Ні. - Відповів він.

Рома все намагається витягнути наш валізу, а та ніяк не хоче покидати багажник таксі. І я її прекрасно розумію. 

- А раптом. - Все-таки запитала я.

- Може нам он у той будиночок поменше? Може тут, знаєш, впала циферка, з дев'ятки стала шістка. Наплутали.

- Це будинок для прислуги. - Витягнувши валізи, сказав він.

- Ти привіз мене туди, де прислуга живе краще, ніж я. Ти дійсно вважаєш, що мені тут буде комфортно? Пакуй все назад! - кинулася до валізи, намагаючись підняти і запхати назад.

- Пізно. - Тихо сказав Рома, обіймаючи мене.

До нас сходами спускався чоловік. Висадили нас біля входу. Але до самих дверей особисто я хвилин п'ять добиратися буду.

- Поки він спуститися я встигну додому з'їздити.

- Не бурчи. - прошепотів Рома, обпаливши своїм диханням мою скроню.

Чоловік все ближче.

- Згадай, що я повинен тобі одне бажання і подумай над ним. І посміхайся, зроби нареченому приємно, подаруй йому посмішку.

- Нехай йому наречена приємно робить. - пробурчала я, насупившись ще сильніше.

- Ти що, у них навіть сексу ще не було. До весілля ні-ні.

- Ти серйозно? - подивилася на Рому.

Виглядає серйозним.

- Ти куди мене привіз?! Мене на багатті спалять як грішницю.

- Жарт. - Все також прошепотів Рома.

- Алекс! - розкриваючи руки для обіймів, сказав мій хлопець на наступний тиждень.

Чоловік підійшов-таки до нас. Я залишилася стояти осторонь. Я ще встигаю сховатися он у тих високих кущах.

- Ромка! - зовсім без акценту сказав його друг, стискаючи того в відповідних обіймах.

- Ти повинен мені свою ластівку. - сказав Рома, посміхаючись. - Ти програв.

Я закотила очі. Щось мені це нагадує. Цікаво, він і бізнес так веде? Представила Рому на нараді у вигляді чувака з фільму "Пила". Виїжджає він такий на дитячому триколісному велосипеді і каже: "Я хочу зіграти з вами в гру!"

Картинка вийшла такою чіткою, що я хмикнула. І о диво, про мене згадали!

- Що це за дивне створіння ти привіз з собою? - Запитав Алекс.

Підходить до мене, бере мою руку, яку я не давала, на хвилиночку, і цілує.

Подивилася на Алекса. Брюнет, волосся зібране у хвіст на потилиці, широкі брови, тонкі рожеві губи, широкі вилиці і легка неголеність. Красунчик.

- Це Олександра. - Рома підійшов до мене, обійняв за талію, і притягнув до себе. - Моя дівчина.

- Вітаю вас Олександра. Дуже радий зустрічі. - не відпускаючи мою руку, сказав Алекс.

-Вітаю. - пискнула.

Зиркнула в бік Роми, не випускаючи з поля зору Алекса. Що мені робити?

- Ми дуже втомилися з дороги. - сказав Рома. - І ти б міг уже відпустити її руку. Хіба це не ти скоро станеш молодятами? Де щаслива наречена? Познайомиш?