В оточенні ідіотів, або Як зрозуміти тих, кого неможливо зрозуміти - Томас Еріксон
Чи почерпнули ви щось конкретне з книги «В оточенні...»?
Мій син подарував мені цю книгу на день народження. Він такий добрий, кожного разу щось дарує, хоча я сказала, що мені не потрібні подарунки. Філіп проявляє турботу, але сам безробітній і не має зайвої копійки. Минуло багато часу, перш ніж я почала читати. Насправді почати було досить важко, не в останню чергу через те, що мене постійно відволікали. Та як тільки я увійшла в ритм, книга здалася мені дуже приємною. Там стільки кумедних прикладів. Я також читала інші роботи цього автора: захоплююче, та сама тема не дуже приємна. До речі, коли я прочитала своєму чоловіку про його колір, ми ще довго сміялися.
На вашу думку, які кольори властиві йому?
О, він ЖОВТИЙ. І СИНІЙ. Водночас, чесно кажучи. Таке взагалі можливо?
Так. Це абсолютно можливо. Що в книзі розсмішило вас?
Та все через його занадто оптимістичне відношення до власного часу. Він завжди вірить, що здатний зробити більше, ніж він зазвичай робить. У принципі, через це ми завжди запізнюємося, коли кудись ідемо. Наприклад, він може відправитися в душ за три хвилини до прибуття гостей і тому подібне. Хоча за тридцять років нашого спільного життя таких ситуацій набралося не дуже багато. Та й взагалі вони не настільки важливі. Мій Томмі чудовий.
Чи почерпнули ви якісь практичні знання?
Я легко знаходжу спільну мову зі ЗЕЛЕНИМИ, і це добре, тому що нас так багато! Мені також сподобалося думка про те, що ми, ЗЕЛЕНІ, постійно
прагнемо піклуватися одне про одного. Це дійсно важливо, і так повинен робити кожен. Хоча, зрозуміло, на даному етапі ми далекі від подібного положення справ — сьогодні наше суспільство стає все більш егоїстичним. Втім, я не думаю, що так буде завжди. Що ще? Так, потім я уважно читала про ЖОВТИХ, як мій чоловік, і про СИНІХ, як моя сестра. Вони досить традиціоналістська, жорстка та трохи байдужа.
У чому проявляється її байдужість?
У відношенні до всіх нас. Вона ніколи не цікавиться справами своїх рідних і практично не телефонує на мій день народження.
Я правильно розумію: вона ігнорує ваше свято?
Ну, вона телефонує, але я відчуваю, що вона робить це з почуття обов’язку, а не через природне бажання. Крім цього, вона може бути дуже критичною. Кілька років Томмі зробив у нашій кухні ремонт. Тоді прийшла Айвьор — моя сестра — і перше, що вона зробила, — розкритикувала його роботу.
Як саме?
Ну, спочатку вона сказала, що дверцята буфету підвішені криво.
А вони були прикріплені рівно?
Ну, так, вони висіли трохи криво. Однак навіщо вона взагалі вказала на це? Томмі ремонтував кухню протягом кількох тижнів, і першим відгуком на його роботу стала абсолютно щира критика всіх його рішень.
Як я розумію, вона критикувала не тільки дверцята?
(Елізабет закивала головою.)
Що ви можете сказати про ЧЕРВОНИХ?
Ну... вони непогані люди, по-своєму. (Пауза.)
Що ви маєте на увазі?
Вони виділяються високою ефективністю роботи, працюють водночас дуже багато. А ще ці люди оперативно реагують на ситуацію. Чесно кажучи, іноді я жалкую, що від природи не маю їхньої завзятості та цілеспрямованості, та нічого не поробиш. Я та, ким є — собою.
Але ви вважаєте, що було б непогано перейняти щось від ЧЕРВОНОГО, правильно?
Так, авжеж. Але ти такий, який ти є. До того ж вони досить ... жорсткі.
У чому це проявляється?
Ну, в деяких ситуаціях вони поводять себе бездушно. Керівник нашого відділу — досить ЧЕРВОНИЙ, і своєму оточенню він може висловити все, що завгодно.
Як від цього страждаєте конкретно ви?
Мені складно справлятися з конфліктними ситуаціями. Звісно, я усвідомлюю, що ви не можете уникати їх постійно, та все ж складно виконувати роботу, коли всі довкола безперервно сваряться одне з одним.
Отже, всі перебувають на ножах, я правильно розумію?
Мабуть, не всі. І це відбувається не увесь час. Однак проблеми є. Атмосфера в колективі зіпсована, ми практично не спілкуємося між собою, а керівництво не звертає уваги. Більшість людей відчуває жахливий дискомфорт. Минулого року мені довелося взяти лікарняний.
Ви пробували донести цю проблему до керівника?
П’ять років тому ми намагалися — і особливо це не допомогло. Ситуація покращилася на певний період, але потім все знову повернулося до стабільного дискомфорту.
Гаразд. Як ви почуваєте себе зараз?
Все добре. На роботі ми тримаємося своєю групою, переживаємо все разом. Багато хто працює в компанії багато років.
Що ви можете сказати про свій власний колір?Як ви вживаєтеся з іншими темпераментами?
Що ж, ЧЕРВОНІ точно не люблять ЗЕЛЕНИХ, хоча нас набагато більше. Я на власні вуха чула, як ЧЕРВОНИЙ скаржився на ЗЕЛЕНИХ колег. Ці люди називають нас необов’язковими.
Що це означає? Чи могли б ви навести конкретний приклад?
Та деякі речі не потребують пояснень. Ви просто розумієте це. Відчуваєте це, особливо, коли ви чимось незадоволені.
Ви сказали, що ваш керівник мав ЧЕРВОНИЙ темперамент?
Не мій безпосередній керівник, я мала на увазі керівника департаменту. Рішуче ЧЕРВОНИЙ.
А чому ви так вирішили?
Тому що це точно правда. Все ясно, як божий день. Він швидко говорить та швидко ходить. Дуже вимогливий. Орієнтований на результат, жорсткий. А ще може легко звільнити людину.
Якщо ви здатні звільнити працівника, ви перетворюєтеся на жорстку людину? Безсумнівно.
І як потім поводить себе керівник департаменту?
Поняття не маю. Я ж ніколи не спілкувалася з ним прямо. Але ви просто знаєте, що все саме так.
Просто знаєте?
Я чула про це від людей, які мали з ним проблеми.
А що конкретно сталося?
Деякі з них були суворо розкритиковані, наприклад, за запізнення. Їх негайно викликали на килим. Але мене це не стосується. Я завжди все виконую вчасно.
Тобто працівник не прийшов на роботу вчасно, за що був розкритикований, так?
Не тільки за це, в усіх відношеннях.
Що саме було сказано цим людям?
Я не була присутня безпосередньо, але колега сказала, що в організаціях так справи не вирішуються.
Ви вважаєте запізнення на роботу нормальною справою?
Ні, це не нормально.
Тоді хіба керівник департаменту не мав вказати людині, яка запізнилася, на її помилку?
Я думаю,
