Пропоную тільки інтим - Белла Сніжна

- Що написати? Відправимо завтра?

- Ні. Договір терміновий. - кидаючи погляд на монітор говорить Рома.

- Допомогти? - питаю.

А сама думаю, чим же я цікаво можу допомогти?

- Так. Можеш набрати мого секретаря. Нехай відправить мені договір по Мирського.

- Добре. Номер?

- Наталя. Секретар.

Знаходжу швидко. Що встигла помітити поки гортала телефонну книгу, це те, що всі номери записані за прізвищами. Ніяких пестливих прізвиськ. Цікаво, як у нього записана я? Олександри у нього немає, а до букви «С» не доходжу. Наталя виявилася ближче.

- Добрий вечір. - починаю перша, як тільки на тій стороні відповідають.

Дівчина починає говорити на так і замовкає на «До ...». Німа пауза.

- Гучний зв'язок. - командує Рома.

Мовчки підкоряюся. Я сьогодні сама поступливість.

- Наталя, наддайте Алекс всю інформацію, що вона зажадає.

- Але, Роман ...

- І якщо мене не влаштує ваша робота, доведеться з вами попрощатися. Скажіть, чому Мирський досі чекає договір? 

- Я ... замоталась, забула. Вибачте! Зараз все виправлю. - починає лепетати вона.

Ух, як злякалася.

- Скиньте договір на електронку. Я тепер за це відповідаю. - кажу в трубку.

Рома знову в роботі. Лепет дівчини ігнорує.

- Я звільнена? - майже зі сльозами в голосі запитує вона.

Стало її трохи шкода. Зовсім трошки.

- Наталя, просто зробіть те що вас просять. Поки що все залишаються на своїх місцях. - Горю, дивлячись при цьому на Рому. Судячи з його мовчання я все роблю правильно.

Через пару хвилин ми отримуємо договір. На пошту. Заходжу.

- Пошта так само підписана? - питаю, а то відправлю ще кудись договір, а не тому самому Мирського.

Рома киває.

Загалом, сьогодні я була в ролі його секретаря. Відправила договір, перевірила пошту, зробила позначки, спершу звичайно уточнювала у Роми. Було цікаво! І це все час, він працював за ноутбуком. Я навіть на пару дзвінків відповіла. Дехто з іноземних інвесторів питав про терміни поставки. Список мені показав Рома. Так що на черговий дзвінок я цілком упевнено відповідала.

- Доброго дня! - кажу.

У відповідь тиша. Таке теж не в перший раз. Але на цей раз мовчання затрималося.

- Ром, - кличу, прочитала хто дзвонив. - Дзвонить Марк і мовчить. 

- Давай. - простягає руку.

Слухняно віддаю телефон. На годиннику перша година ночі. Я-то думаю, що так спина затекла. Поки Рома розмовляє, я встаю, йду до кавоварки.

- Кава? - питаю тихо.

- Так, зроби будь ласка. - відповідає мені. - Я не тобі.

Це він вже Марку. А мені в цей момент згадався мій бос. Ух, як я рада що він у відрядження поїхав на місяць! І у мене тиша й благодать на роботі. Не скажу, що він сильно чіплявся після того єдиного випадку, але іноді так дивився, що не по собі ставало. Зробила каву, поставила перед Ромою, стала неспішно попивати. І під Роміна «Так. Ні. Вони можуть скинути ще. А ти постарайся, я за що тобі гроші плачу. Не суть» я заснула.

А прокинулася, коли мене виносили. Переносили, якщо точніше з кухні, сподіваюся, що в ліжечко. Я не помиляюсь. Потягнулася, вкрилась, коли Рома відпустив мене. Але він не пішов відразу.

Відкрила ковдру, запрошуючи його.

- Мені потрібно ще трохи попрацювати. - відповідає.

- Брати роботу додому поганий тон. - кажу позіхаючи.

- Спасибі тобі. - замість відповіді дякує.

Я посміхаюсь. Мені було не складно. Що цікаво, з деякими фірмами моя компанія теж співпрацює. Може ми з Ромою конкуренти? Хмикнула про себе. Було б забавно.

- Не хочеш піти в мої секретарі? - запитує Рома.

Він ще не пішов? Відкрила одне око. Просто хочу бачити його обличчя. Сидить поруч.

- Переманюеш? - точно конкурент!

- Може бути. - запускає руку під ковдру, проводить по стегну, пускаючи мурашки по моїй шкірі. - А виходить?

- Може бути. - відповідаю.

Рома нахиляється. Цілує. Ніжно, майже ласкаво. Зі стогоном відповідаю на поцілунок. Але він першим відсторонюється.

- Чорт. - кидає і йде.

Повертається хвилин через п'ятнадцять. Лягає поруч, обіймає, притискаючи до себе.

- А як же робота.

- Плювати. - утикаясь в мою маківку, каже. І через п'ять хвилин він уже сопе.

«Правильно! Хоч виспиться. Я ще зроблю з нього нормальну людину, а не робота ». - Думаю, засинаючи слідом за ним. 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно