Із Росії з любов'ю - Ян Ланкастер Флемінг

— Та дарма. Я сам такими речами не цікавлюся. Вони зробили гарні картинки, коли ви забавлялися вдвох. — Неш поляскав по кишені свого піджака. — Ціла бобіна шістнадцятиміліметрової кінострічки лежатиме в її сумочці. В газетках це матиме привабливий вигляд. — Неш грубувато розсміявся. — Вони, звісно, виберуть найсоковитіші шматочки.

Зміна кімнат у готелі. Номер для молодят. Велике дзеркало біля ліжка. Як усе збігається! Бонд відчув, як спітніли його руки. Він витер їх об штани.

— Спокійно, приятелю. Ти ледь не дістав те, на що заслуговуєш. Я ж сказав тобі не ворушитися. Пригадуєш?

Бонд поклав руки на книжку, що лежала в нього на колінах. Якою мірою він зможе й надалі робити отакі маленькі рухи?

— Розповідайте далі,— заохотив він Неша. — Чи знала дівчина про те, що її знімають? Чи знала вона про цей план?

— Звісно, про картинки вона не знала. — Неш пирснув. — Роза їй не довіряла анінастілечки. Надто емоційна. Та про цей бік справи мені відомо не так багато. Ми всі працюємо по своїх відділах. До сьогодні я її взагалі не бачив. Знаю тільки те, що випадково почув. Так, дівчина знала, що працює на СМЕРШ. їй сказали, що вона мусить дістатися до Лондона і там трохи пошпигувати.

Цілковитий ідіот, подумки вилаяв себе Бонд. Якого біса він не розпитав у неї про СМЕРШ? Мабуть, її так налякали, що вона боялася навіть вимовити цю назву. Подумала, що він її десь замкне чи щось у цьому роді. Вона раз у раз повторювала, що все розповість йому, як тільки потрапить до Англії, що він має їй вірити й нічого не боятися. Вірити? Коли сама вона не мала найменшого уявлення, що з нею діється. Атож. Бідолашна дитина, її обдурили точнісінько так само, як і його. Вистачило б і одного натяку, аби, скажімо, врятувати життя Керімові.

— А отой ваш турок... Його треба було позбутися. Довелося трохи поворушитись. Твердий горішок! Гадаю, вибух у нашому центрі в Стамбулі — діло рук його банди. Це викличе деяку паніку.

— Дуже погано.

— Мене це не обходить, приятелю. Моя ділянка роботи — зовсім легка. — Неш кинув швидкий погляд на годинник. — Десь за двадцять хвилин ми ввійдемо в Сімплонський тунель. Вони хочуть, щоб це було зроблено саме там. Так виглядатиме драматичніше для газет. Одна куля — тобі. Як тільки в'їдемо до тунелю. Тільки одна. В самісіньке серце. Гуркіт у тунелі допоможе на той випадок, якщо ти не схочеш померти тихо. Заглушить крик і таке інше. Потім одна куля в потилицю — їй. З твого пістолета. І вона піде у вікно. А потім ще одна — тобі, з твого ж таки пістолета. Твої пальці, зрозуміло, триматимуть зброю за руків'я. На твоїй сорочці буде багато слідів пороху. Самогубство. Ось як воно здаватиметься на перший погляд. Але в твоєму серці буде дві кулі. Це з'ясується згодом. Ще більша таємниця! І знову пошуки в Сімплоні. Хто був той чоловік з білявим волоссям? Вони знайдуть у сумочці фільм, а в твоїй кишені буде довгий любовний лист від неї. Трохи загрозливий. Це добрячий лист. Його написали в СМЕРШі. У ньому йдеться про те, що вона погрожувала тобі передати той фільм до газет, якщо ти відмовишся одружитися з нею. Мовляв, ти ж обіцяв одружитися, якщо вона викраде «Спектр»... — Неш помовчав, тоді неквапом повів далі. — А насправді «Спектр» це — міна. Коли ваші дешифрувальники почнуть з ним копирсатися, апарат вибухне і відправить їх на небеса. Непоганий додатковий дивіденд! — Неш похмуро всміхнувся. —У тому листі говориться ще таке: все, що вона могла запропонувати тобі, це апарат і її тіло, а також про те, що ти з нею робив. Смажений епізод! Згоден? Уявляєш собі, як це розпишуть у газетах? Лівій пресі тихенько підкажуть, де зустрічати цей поїзд. Всі передумови для сенсації: «Східний експрес», вродлива російська шпигунка, вбита в Сімплонському тунелі, брудні картинки, секретний шифрувальний апарат і симпатичний британський шпигун, який вбиває її і кінчає самогубством сам через те, що його кар'єра зазнала краху. Секс, шпигуни, розкішний поїзд, містер і місіс Сомерсет! Приятелю, цього вистачить на довгі місяці! Балачки навколо справи Хохлова припиняться самі по собі. А який удар у самісіньке око дістане славетна Британська таємна служба! Крах їхнього найкращого агента, знаменитого Джеймса Бонда. Які страхіття! Потім — вибух шифрувального апарата. Уявляєш собі, що думатиме про тебе твій шеф? А громадськість? Уряд? Американці? Оце тобі безпека! Ніяких атомних секретів від янкі. — Неш зупинивсь і дав час усьому сказаному осісти на дно, а потім не без пихи додав: — Приятелю, це буде скандал століття!

Атож, подумав Бонд. Атож. Він, звісно, має рацію. Французькі газети влаштують йому такі урочисті проводи, що їм не буде зупину. Вони не замислюватимуться над тим, як далеко можна зайти з картинками. Такої преси, яка б відмовилась скористатися подібним матеріалом, просто не існує. А «Спектр»? Чи вистачить у людей М. або в Deuxieme глузду припустити, що там закладено міну-пастку? Скільки може загинути найкращих шифрувальників Заходу? Боже, з цієї халепи треба вибиратися. Але як?

Корінець Нешевої «Війни та миру» поціляв йому в серце. Гаразд, треба спокійно поміркувати. Коли поїзд входитиме в тунель, пролунає гудок, а одночасно з ним почується глухе клацання і вилетить куля. Бондові очі вдивлялися в фіолетовий присмерк, немов вимірюючи глибину тіні в кутку під дашком верхньої полиці і точно утримуючи в пам'яті положення «дипломата» на підлозі. Що робитиме Неш після пострілу?

— Відколи я погодився, щоб ви приєдналися до нас у Трієсті, ви повели доволі ризиковану гру,— зауважив Бонд. — До речі, яким чином ви дізналися пароль?

— Здається, приятелю, ти не вловлюєш картини,— терпляче пояснював Неш. — СМЕРШ — організація досконала з усіх поглядів. Нічого кращого в світі не існує. Нам відомий кожний ваш пароль. Якби тільки хтось у вашій конторі замислився над такими випадками, він мав би помітити загальний малюнок, який накреслює моя фірма, і тоді б ви усвідомили, що кожного січня втрачаєте одного із своїх хлопчиків — десь у