Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності - Даг Ейстейн Ендше
В основі усього цього лежить думка, що люди будуть винагородженні вічним життям після смерті, якщо не вдаватимуться до забороненого сексу. Звичайно, засвідчення покарання іншого може бути частиною винагороди. Коли благочестивий святий Бернардін Сієнський побачив захоплення в очах глядачів під час спалення содоміта у Венеції на початку XV століття, він прирівняв їх із «благословенними душами раю, які насолоджуються свідченням Божої справедливості», коли вони бачать, що грішники будуть покарані в пеклі13. Інакше кажучи, ці побожні люди — любителі снафф-відео і публічних тортур.
У християнстві досі існує вірування, що люди потрапляють у пекло через неприйнятну сексуальність. У 1998 році 21-річний Метью Шепард помер після того, як двоє чоловіків піддали його жорстоким тортурами тільки тому, що він був геєм, а потім залишили помирати прив’язаним до паркану в безлюдній частині Вайомінгу. Члени баптистської церкви Вестборо здійснювали пікети, вимагаючи пом’якшити покарання вбивцям. У бажанні врятувати інші душі від гріха вони пікетували й на похоронах Шепарда з плакатами «Мет Шепард гниє в пеклі!». Сьогодні про таке не прийнято говорити в громадських місцях, але баптистська церква не самотня у своєму баченні. Англіканський єпископ Еммануель Чуквума з міста Енугу в Нігерії публічно заявляє священикам-гомосексуалам, що «вони будуть у пеклі»14. Представник у Стортинґу від Християнсько-демократичної партії Йорген Сьонстебьо в 1982 році заявив: «Слово Боже називає гомосексуальність паскудством і ганьбою, вона карається сірою, вогнем і смертю»15. Інший норвежець, Петар Кеселєвік, зробив публічну заяву, що всі ті, хто практикує гетеросексуальний акт до або поза шлюбом, а також гомосексуали горітимуть у пеклі16.
Іще одна спроба сприяти правильній християнській сексуальності здійснена Пекельними будинками (Hell Houses), започаткованими євангельськими церквами по всій території Сполучених Штатів і в низці інших країн. Пекельні будинки працюють за тим же принципом, що й будинки з привидами на розважальних ярмарках: запрошуються діти та підлітки і їм демонструють картини, які зображають різні «гріховні» ситуації, та опис аду, подібний до того, що в Апокаліпсисі Петра або «Божественній комедії» Данте17. В рамках звичайної вистави можна побачити, наприклад, гомосексуала Стіва, який скорчився у вічній агонії в пеклі після смерті від СНІДу18. Найбільш дивною картиною є, мабуть, та, на якій зображені дівчина — жертва інцесту та підліток, який був зґвалтований у стані алкогольного сп’яніння. Обидва скоїли самогубство й перебувають у пеклі. Ступінь насильства та страждань у цих пекельних сценах настільки високий, що деякі психологи описали їх як тривожні19. Але, як зазначив священик із Техасу, який разом зі своєю паствою створили Пекельний будинок, такий ступінь жаху та страждань необхідний, щоб донести ту думку, що деякі дії можуть мати певні наслідки в «реальному місці під назвою пекло»20.
Утім, християни можуть бути прощені Богом, якщо вони покаються. Рідко коли буває запізно врятувати себе від пекельних страждань. Навіть якщо ви впізнаєте себе в одній із «гріховних» ситуацій, зображених у Пекельному будинку, однаково є надія, якщо ви покаєтеся. Оле Крістіан Халлесбі, професор теології, розпочав велику дискусію в Норвегії про пекло в 1953 році, коли задав питання, як ті, «хто ще не розкаявся», можуть «спокійно спати вночі», якщо «вони не знають, де вони прокинуться вранці: в ліжку чи в пеклі». Професор наполягав, що навіть той, хто «сидить із кривавим гріхом», може бути врятований від пекла, якщо покається21.
Дискусія щодо пекла більше не грає ту ж центральну роль у загальній християнській дискусії. Геї та лесбіянки, які ростуть у консервативному середовищі, часто стикаються з ризиками потрапити до пекла. Коли Арнфінн Нордбьо, який посідає чільне місце у норвезькій спільноті молільних домів як виконавець псалмів Псалтиря, виявився геєм, багато благочестивих християн чітко дали йому зрозуміти, куди саме він потрапить після смерті. «Ніхто в християнсько-консервативних колах, у яких я виріс, не підтримав мене, і тільки декілька людей утримались від згадки про пекло, — розповів Нордбьо. — Загальний сенс був такий: ми всі любимо тебе, як і раніше, але, оскільки ти живеш у гріху, мусиш покаятися. В іншому разі потрапиш у пекло»22.
Зростаюча увага до принципів рівності та права людини призвели до того, що багато гетеросексуалів поставили свій порятунок під загрозу, просто підтримуючи права гомосексуалів. У Норвегії, наприклад, дебати щодо гей-шлюбів показали, що, проголошуючи рівність прав між геями та гетеросексуалами, можна наразитися на неприємності. Члени парламенту, які підтримали такий закон, отримали листи та телефонні дзвінки із залякуваннями, в яких живописалося, яке майбутнє чекає на них. Найпоширенішими повідомленнями були погрози смерті та заяви про пекло23. Навіть підписувати документ про лібералізацію ставлення до гомосексуальності може бути ризикованим для душі. Особи, відповідальні за виставку, присвячену одностатевій сексуальності серед тварин, у Музеї природної історії Осло у 2006 році, були попереджені благочестивими християнами, що полум’я пекла чекає на них24.
Переконання, що пекла не уникнуть ті, хто має статеві контакти з людьми тієї ж статі, могло призвести до неспокою та глибокої самозневаги, іноді до такого ступеня, що гомосексуальні християни вважали за краще вкоротити собі віку, ніж жити, усвідомлюючи, що можеш наразитися на вічне прокляття. Дослідження показують, що спроба вирішити таку проблему шляхом підписання контракту із суворими релігійними колами тільки збільшує ризик самогубства25. Існує багато прикладів такої особистої трагедії. Фільм Тронда Вінкерклера та Яна Далшова 2000 року «Брудний, гріховний я» (BE — skitne, syndige meg) дає розуміння, як це може статись. У фільмі ми зустрічаємо батьків, братів, сестер і друзів Бйорна Еріка, молодого християнина, який безслідно зник у 1992 році. У його листі прощання із сім’єю все вказує на те, що він скоїв самогубство. З його власних слів розповідається духовно болісна історія Бйорна Еріка про його гомосексуальність, відчай і безнадію. «Брудний, гріховний я» — це те, що Бйорн думав про себе, самообраз, який яскраво відбиває значну частину сучасного консервативного християнського вчення26.
Іслам мав дещо позитивніше ставлення до сексу, ніж християнство, проте все ж існують паралелі між ісламським
