Українська література » » Гіркий сміх - Пер Валє

Гіркий сміх - Пер Валє

---
Читаємо онлайн Гіркий сміх - Пер Валє
встигли пройти тільки половину відстані від дверей до столу, коли Б'єрн Форшберг зсунувся на нього.

Пістолет був знятий із запобіжника, гачок стояв на зводі, він різко клацнув, але куля, яка мала пробити піднебіння й викинути частину мозку крізь дірку в потилиці, не вилетіла з дула. Та куля й далі сиділа в гільзі. А патрон лежав у правій кишені штанів Мартіна Бека разом із ще п'ятьма, що були в пістолеті.

Мартін Бек витяг патрони, покрутив їх пальцями й прочитав напис навколо капсуля: «Металверкен-38». Патрони були шведські, але пістолет американський: «Сміт енд Вессон 38 спешіал», зроблений у Спрінгфілді, штат Массачусетс.

Б'єрн Форшберг лежав, притиснувшись обличчям до блискучої поверхні столу. Він весь трусився. Потім зсунувся додолу й закричав.

— Краще зателефонуймо в «Швидку допомогу», — сказав Меландер.


Отак Реннові знов довелося сидіти із своїм магнітофоном в окремій палаті Каролінської лікарні. Тільки не в травматологічному, а в психіатричному відділенні, і разом з ним чергував не зненависний Ульгольм, а Гунвальд Ларсон.

Б'єрка Форшберга лікували різними способами, заспокійливими уколами тощо, і психіатр, який стежив за його станом, уже кілька годин сидів у палаті. Проте пацієнт весь час проказував тільки одне:

— Чому ви не дали мені вмерти?

Він повторював ці слова вже безліч разів і тепер знов сказав:

— Чому ви не дали мені вмерти?

— Хай би спитав сам себе, — пробурмотів Гунвальд Ларсон.

Лікар докірливо глянув на нього.

Щиро кажучи, вони б тут не сиділи, якби лікарі не заявили, що Форшберг справді може вмерти. Вони сказали, що пацієнт переніс дуже сильний шок, що в нього слабке серце й розшарпані нерви, хоч загальний стан по зовсім поганий. Але кожної хвилини можна сподіватися сердечного нападу, який його вб'є.

Ренн міркував, як розуміти слова «загальний стан».

— Чому ви не дали мені вмерти? — спитав Форшберг.

— А чому ви не дали жити Тересі Камарайо? — спитав Гунвальд Ларсон.

— Тому, що я далі не міг. Я мусив її позбутися.

— Ну гаразд, — терпляче сказав Ренн. — Але чому ви мусили її позбутися?

— Я не мав іншого вибору. Вона б розбила мені життя.

— Ну, здається, воно й так розбите, — мовив Гунвальд Ларсон.

Лікар суворо глянув на нього.

— Ви не розумієте, — сказав Форшберг. — Я наказав їй більше не приходити. Я навіть дав їй грошей, хоч сам не дуже їх мав, а вона все-таки…

— Що ви хотіли сказати? — лагідно запитав Ренн.

— Вона мене переслідувала. Коли я того вечора вернувся додому, вона лежала в моєму ліжку. Гола. Вона знала, де я звичайно кладу запасний ключ, і залізла до квартири. А моя дружина… моя наречена мала от-от прийти. Не було іншої ради…

— А потім?

— Я виніс її в холодильну камеру.

— І ви не боялися, що там її хтось знайде?

— Від камери було тільки два ключі. Один у мене, а другий у Ніссе Єрансона. А Ніссе тоді не було.

— Скільки ви її там тримали? — запитав Ренн.

— П'ять діб. Я чекав, поки буде дощ.

— Так, ви дощ любите, — зауважив Гунвальд Ларсон.

— Як ви не розумієте? Вона ж була навіжена. За одну мить розбила б моє життя. Все розбила б, що я запланував.

Ренн кивав головою. Поки що все йшло якнайкраще.

— А де ви взяли автомат? — раптом запитав Гунвальд Ларсон.

— Я привіз його з війни. — Форшберг якийсь час помовчав. — Я вбив ним трьох більшовиків.

— Він шведський? — запитав Гунвальд Ларсон.

— Фінський. «Суомі-37».

— А де він тепер?

— Там, де його ніхто не знайде.

— В озері?

Форшберг кивнув. головою. Здавалося, він поринув у задуму.

— Вам подобався Нільс Ерік Єрансон? — за хвилину запитав Ренн.

— Ніссе був добрий хлопець. Я був для нього як батько.

— А все ж таки вбили його.

— Він загрожував моєму існуванню. Існуванню моєї родини. Всьому, задля чого я жив. Усьому, що в мене було. Не було іншої ради. Але я умертвив його швидко і безболісно. Не мучив так, як ви мене мучите.

— А Ніссе знав, що то ви вбили Тересу? — запитав Ренн.

Він весь час говорив спокійно й лагідно.

— Здогадався, — мовив Форшберг. — Він був недурний хлопець. І добрий товариш. Я дав йому десять тисяч крон і нову машину, коли одружився. І ми розлучилися назавжди…

— Назавжди?

— Так. Від нього жодного разу не було ніякої чутки аж до цієї осені. А восени він подзвонив і сказав, що хтось стежить за ним день і ніч. Він був наляканий і не мав грошей. Гроші він отримав. Я пробував намовити його, щоб він виїхав за кордон.

— А він не погодився?

— Ні. Він уже надто занепав морально. І був наляканий до смерті. Боявся, що коли він виїде, на нього впаде підозра.

— Тому ви його вбили?

— Я мусив його вбити. В тому становищі я не мав вибору. Він би зруйнував моє життя. Майбутнє моїх дітей. Моє підприємство. Геть усе. Він не хотів цього, але був слабкий, наляканий, на нього не можна було покластися. Я знав, що рано чи пізно він прийде до мене шукати захисту. І цим мене занапастить. Або ж його схопить поліція і змусить усе розповісти. Він був наркоман, слабка, ненадійна людина. Поліція мучила б його, поки він сказав би все, що знав.

— Поліція не має звички мучити людей, — лагідно сказав Ренн.

Форшберг уперше повернув голову в його бік. Руки й ноги в нього були зв'язані ремінцями. Він глянув на Ренна і сказав:

Відгуки про книгу Гіркий сміх - Пер Валє (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: