Хрещений батько - Маріо Пьюзо

небес, і вся робота може піти псу під хвіст. Якусь мить він думав, чи не підсунути Гоффу ті п’ятдесят тисяч тихцем, щоб ніхто і не пронюхав. Зрештою, щось говорив йому дон, щось казав Хейген, але ж це зовсім не накази. Проте вирішив кілька днів зачекати.

Чекаючи, він заощадив п’ятдесят тисяч. За два дні Гоффа знайшли мертвого вдома в Глендейлі з простріленою головою. І більше не виникало навіть і мови про труднощі з профспілками. Джоні був дещо шокований цим вбивством. Адже вперше довга донова рука завдала смертельного удару так близько від нього.

Минали тижні, Джоні Фонтане все глибше поринав у підготовку сценарію, підбір артистів, розв’язання всіляких робочих клопотів і забув про свій голос, про те, що вже не міг співати. Але коли оприлюднили кандидатури претендентів на здобуття академічної премії, був дещо розчарованим тим, що йому не запропонували виконати одну з пісень на здобутті премій Оскара, на церемонії, яку телебачення транслюватиме на всю країну. Та він відкинув ці неприємні роздуми і працював далі. У нього не було жодних надій на здобуття академічної премії, тим більше тепер, коли його Хрещений Батько не міг натиснути. Проте і висунення на номінацію мало свою цінність.

Платівка з італійськими піснями, яку вони записали разом з Ніно, розкуповувалась значно краще, ніж будь-яка із записаних ним останнім часом, проте він знав, що це успіх не стільки його, як Ніно. Він змирився з думкою, що як професіонал вже своє відспівав.

Раз на тиждень він обідав разом із Джині й дітьми. Які б справи не вимагали його присутності, він ніколи не ухилявся від цього обов’язку. Але він не спав із Джині. Тим часом його друга жінка оформила в Мексиці розлучення, отже, він знову став холостяком. На свій подив, він не упадав, втративши голову, за молоденькими артисточками, які були б легкою здобиччю. Здається, він насправді став неабияким снобом. Його зачіпало, що жодна з молодих зірок, актрис, які ще були в славі, не загравала з ним. Але напружена робота приносила радість. Вечорами переважно він ішов додому, ставив на програвач свої старі записи, наливав собі віскі й мугикав під платівку кілька рядків. Але ж і добре він колись співав – як бог. Він навіть і не підозрював, який чудовий він був. Не кажучи вже про надзвичайний голос, хоча так поталанити може будь-кому. Він був справжній актор, і ніколи не здогадувався про це, і ніколи не знав, як йому це подобається. І ось тобі маєш – сам зіпсував свій голос пиятикою, куривом і курвами саме тоді, коли збагнув, що й до чого.

Часом приходив Ніно перехилити чарчину-другу і слухав разом із ним, і Джоні казав йому глузливо:

– Чуєш, ти, байстрюче задрипаний, тобі самому такий спів і не снився ніколи в житті.

І Ніно нагороджував його навдивовижу симпатичною посмішкою, кивав і відповідав:

– Атож, і ніколи отак і не співатиму. – Він говорив співчутливо, ніби знав, про що думає Джоні.

Зрештою, за тиждень до початку зйомок фільму сталося присудження академічних нагород. Джоні запросив із собою й Ніно, але той відмовився.

– Друже, – сказав Джоні, – я ніколи ні про що тебе не просив. Хіба не так? Зроби сьогодні мені таку ласку і піди зі мною ввечері. Ти будеш єдиною людиною, яка співчуватиме мені, якщо я не отримаю премії.

Якусь мить Ніно виглядав заскоченим. А тоді відповів:

– Про що мова, старий, це я зможу. – По паузі він додав: – Якщо не виграєш, то забудь. Просто наберися по саму зав’язку, а решту доручи мені. Прокляття, я навіть не зможу й пригубити ввечері. І це називається дружбою?

– Хлопче, – сказав Джоні Фонтане, – а це таки і є дружба.

Настав вечір вручення академічних премій, і Ніно дотримав свого слова. Він прибув до Джоні додому такий тверезий, от ніби зроду і в рот не брав, і вони вдвох подалися на вручення. Ніно чудувався, чому це Джоні не запросив котроїсь зі своїх залицяльниць чи з колишніх дружин на урочистий обід з нагоди вручення премій. Принаймні міг би взяти Джині. Чи, може, він не був певен того, що Джині підбадьорюватиме його? Ніно хотілося осушити бодай одненьку склянку, схоже, що на нього чекав довгий виснажливий вечір.

Ніно Валенті добряче встигла набриднути вся ота процедура з академічними нагородами, аж поки не оголосили найкращого виконавця чоловічої ролі.

Коли почулися слова: «Джоні Фонтане», Ніно несамохіть підскочив і заплескав у долоні. Джоні простягнув йому руку, і Ніно потис її. Він знав, що його товариш потребував людського контакту з кимось, кому він вірив, і Ніно було дуже прикро, що у Джоні не знайшлося нікого кращого за нього, щоб доторкнутися у момент слави.

А те, що трапилося потім, було схоже на жахливий сон. Картина Джека Вольца забрала всі провідні нагороди, і на святковому вечорі студію заполонили журналісти та всілякі спритні успішні люди обох статей. Ніно дотримувався своєї обіцянки не пити й намагався приглядати за Джоні. Але жінки раз у раз затягували Джоні Фонтане у спальні на пару слів, і Джоні наливався все більше й більше.

Акторку, якій присудили премію за краще виконання жіночої ролі, спіткала така сама доля, хіба що вона їй подобалася більше й актриса справлялася з нею ліпше. Ніно був єдиним чоловіком у цьому зібранні, який не відповів на її загравання.

Під кінець комусь спало на думку влаштувати публічне спаровування обох переможців, а всі інші присутні на вечорі мали споглядати, «не відходячи від каси». Актрису розділи наголо, і частина жіноцтва кинулася розбирати Джоні Фонтане. Саме тоді Ніно, єдина твереза людина на всю чесну компанію, згріб напівроздягнутого Джоні, поклав собі на плече і пробився на вулицю до їхньої машини. Везучи Джоні додому, Ніно подумав, що коли оце і є успіх, то він йому не потрібен.

Частина третя
Розділ XIV

Уже у дванадцять років дон був справжнім чоловіком. Невисокий, темноволосий, стрункий юнак жив на Сицилії в селі Корлеоне, що мало дивовижно маврітанський вигляд. Від народження він мав ім’я Віто Андоліні, та коли незнайомі люди, вбивши його батька, з’явилися, щоб порішити й сина, мати відрядила юнака в Америку до своїх друзів. На новому місці Віто змінив своє прізвище на Корлеоне, щоб зберегти бодай якийсь зв’язок із рідним селом. Це стало одним із небагатьох сентиментальних вчинків у його житті.

На Сицилії мафія на початку сторіччя була другим урядом, куди сильнішим за офіційну владу, що правила з Рима. Батько