Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

Ерік поки сам не розумів, як йому поводитися з Тіною. Найсумніше у цій ситуації те, що він не знав, чого хоче від неї насправді.

– Я хочу допомогти тобі, от і все.

Ерік дивився на Тіну, наче вперше бачив. Він намагався змінити своє ставлення до неї: викинути з голови образ зухвалої дівчини, яку вона так старанно розігрувала перед ним увесь час.

-– Адлер, мені не потрібна твоя допомога. Розумієш?

Так, Ерік розумів це, але нічого не міг вдіяти із собою. Він не хотів відпускати Тіну.

– Або ти погоджуєшся на мої умови, або ми живемо тут разом невилазно, поки тобі не набридне будувати із себе незалежну, самостійну панночку.

– Пф! Цей варіант зовсім не лякає мене, Адлер, – сказала Тіна здивувавшись. – Особливо якщо ти більше ніколи не поїдеш до Адель.

Ерік голосно засміявся:

– А ти вмієш торгуватись.

Тіна випросталась і, милуючись його веселим поглядом, сказала:

– Бачиш, все набагато простіше. Я можу залишитись, прийняти твою допомогу. Але тільки як твоя дівчина, і ніяк інакше. Інакше ти мені ніхто. Тож вирішуй прямо зараз: мені залишатися чи піти?