Хижа - Вільям Пол Янг

буде можливість провести час із Маком, ви дізнаєтесь, що він сподівається на нову революцію, цього разу революцію любові й добра, у центрі якої перебуває Ісус, а також те, що він зробив і продовжує робити в житті кожного, хто прагне примирення й місця, яке можна назвати домом. Це не буде переворот у прямому розумінні цього слова, а якщо й буде, то такий, якого заздалегідь не вигадаєш. Ідеться про силу щоденно помирати, служити, любити, сміятися, виявляти доброту й ніжність, бо «якщо щось і має значення, то має значення все». Одного дня, коли все таємне стане явним, кожен із нас схилиться на коліна й визнає владою Сарайю, що Ісус — Господь усього Творіння, який перебуває в Татовій славі.

І наостанок. Переконаний, що час від часу Мак і Нен вирушають до хижі, щоб побути там наодинці. Не здивуюсь, якщо Мак виходить на старий причал, знімає взуття й шкарпетки і, як ви вже здогадалися, ставить ноги на воду, щоб з’ясувати, чи не… ви мене розумієте.

Віллі

Обійнялось з землею небо,

В Божім полум’ї кожен кущ.

Хтось збагне, що роззутись треба,

Інші — ягоди з гілки зірвуть.

Елізабет Баррет Браунінг

ПОДЯКИ

У мене троє особливих друзів: Вейн Джекобсен, Бред Каммінгс і Боббі Доунс. Коли я приніс їм уламок граніту з кар’єру свого життєвого досвіду, вони допомогли мені його відшліфувати, аж поки ми всі разом побачили схований у ньому скарб.

Першим прочитав цей роман Вейн і одразу ж заходився мене переконувати його опублікувати. Такий ентузіазм перекинувся на інших і змусив мене допрацювати текст для зустрічі з громадськістю у вигляді книжки, а згодом, як ми сподіваємося, – фільму. Вейн і Бред доклали чимало зусиль, аби ця книжка з’явилася в її теперішньому вигляді. Вони додали своє уявлення про те, як діє Бог, і зосередили увагу на стражданні й зціленні Мака. Текст книжки, яку ви тримаєте в руках, багато в чому став якіснішим завдяки їхній енергії, творчості, вмінню й, звісно, самопожертві. Боббі скористався своїм досвідом роботи у сфері кіновиробництва, додавши сюжетові динаміки й насиченості. Ви можете написати Вейну за адресою www.lifestream.org, Бреду — www.thegodjourney.com, а Боббі — www.christiancinema.com. Друзі, люблю вас усіх!

Чимало учасників цього проекту жертвували своїм часом і силами, аби вичитати текст, удосконалити макет, просто висловлювали свою думку, підбадьорювали чи давали поради, одним словом, залишили в книжці частку себе. Насамперед це стосується дизайнерів Маріси Гаглієрі, Дейва Олдріча, Кейт Лейпін і особливо Джулії Вільямс, яка сприяла видавничому процесу. Мої друзі знайшли час у своїх щільних робочих графіках і допомогли мені відредагувати текст, зокрема, перші його варіанти. Серед них — Сью з Австралії, розумник Джим Холі з Тайваню і особливо мій двоюрідний брат Дейл Брунескі з Канади.

Велика подяка Ларрі Джилісу з Гавайських островів, моєму товаришу Дену Полку з округу Колумбія, Мері Кей і Ріку Ларсону, Майклу та Рені Харрісам, Джулії й Тому Раштонам, родині Гандерсонів з Борінга (штат Орегон), а також моєму близькому другові Дейву Сардженту з Портленда, окремим людям і сім’ям, що проживають в Портленді, а ще – Клоснерам, Фостерам, Вестонам, Данбарам із Естакади (Орегон).

Я вельми вдячний родині Ворренів (нараховує вже більше ста осіб), які допомогли Кім витягнути мене з темної прірви, своїм батькам, а також канадським сім’ям Янгів, Сперроузів, Брунескі та іншим. Люблю тебе, тітко Рубі! Знаю, останнім часом тобі було непросто. Мені бракує слів, щоб висловити свою любов до Кім, дітей і наших чудових невісток Кортні й Мішель, які готуються стати мамами наших перших онуків.

Творчому процесу неабияк сприяли Жак Еллюль, Джордж Макдональд, Тозер, Льюїс, Джібран, Інклінгси, Сорен Кіркегаард, які вже відійшли у вічність. Я також вдячний письменникам і публічним людям Раві Закаріасу, Малькольму Сміту, Енн Ламотт, Вейну Джекобсену, Мерлін Робінсон, Дональду Міллеру, Майї Ангелоу та багатьом іншим. Музична складова досить еклектична. Мене надихали «U2», Боб Ділан, Моббі, Пол Колмен, Марк Нопфлер, Джеймс Тейлор, Бебо Норман, Мет Вертц (щось надзвичайне!), Ніколь Норман, Амос Лі, Кірк Франклін, Девід Вілкокс, Сара Маклахлан, Джексон Брауні, «Індіго Гьолз», «Діксі Чікс», Ларрі Норман і Брюс Кокберн.

Дякую тобі, Енн Райс, за те, що полюбила цю історію й благословила її своїм музичним даром. Це справжній подарунок для мене.

Більшість із нас має свій смуток, нереалізовані мрії й скалічені серця. У кожного з нас власна втрата, власна «хижа». Моя молитва про те, щоб ви відчули таку ж милість, яку відчув я. Нехай вічна присутність Тата, Ісуса й Сарайю наповнить вас ізсередини невимовною радістю й славою.

Вільям Пол Янг

АВТОБІОГРАФІЯ

Ми живемо у світі, в якому не існує поняття «нормального» як сталої ідеї чи концепції. Фундаментальну роль у нашому розумінні «нормальності» відіграє те, де і як ми росли змалку. Однак тільки тоді, коли на власній шкурі відчуємо контрастність і неоднозначність цього світу, перед кожним із нас постане виклик правдиво оцінити корінь своєї сутності.

Завжди вважав, що дитинство було «нормальним», хоча припускаю думку, що більшості читачів моя розповідь і мій життєвий шлях можуть здатися дещо незвичними. Я був старшим сином із чотирьох, народився 11-го травня 1955 року в містечку Гранд-Прері провінції Альберта у Канаді, проте переважну частину свого першого десятиліття провів із батьками, що служили місіонерами у гірській місцевості Нідерландської Нової Гвінеї (Західному Папуа), серед народу дані — племені папуасів, що з технологічної точки зору перебували у кам’яному віці. Ось таке середовище і стало моєю родиною, а мені, як першій білій дитині й водночас аутсайдеру, що ледве белькотів по-їхньому, випала честь опинитися в самому серці специфічної культури та спільноти. Інколи войовничі й агресивні, пронизані поклонінням духам, час від часу практикуючи ритуальний канібалізм, вони водночас залишили глибокий відбиток самоідентифікації та невідворотній слід у моєму характері та особистості.

Коли мене відправили в школу-інтернат, мені саме виповнилося шість рочків, і я був справжнім дані, тільки білим. Посередині навчального року батьки несподівано вирішили повернутися в цивілізований Захід. Батько працював пастором кількох невеличких церков у Західній Канаді. Після випуску я нарахував тринадцять шкільних закладів, у яких довелося навчатися за той час. Заробляв собі на життя як радіоведучий у Біблійному коледжі, згодом — як рятувальник, а пізніше працював по-чорному на нафтових родовищах північної Альберти. Провів одне літо на Філліпінах і один тур із театральною трупою перед тим, як повернутися до Вашингтону в невеличкий готель для іноземних гостей «Фелловшип Хаус». Навчання в університеті з напрямку «Релігієзнавство» завершив summa cum laude, тобто, з відзнакою; то був Ворнер Пасифік Коледж у місті Портланд штату Орегон.

Наступного року зустрів Кім Воррен і одружився з нею, після цього певний час попрацював служителем великої приміської церкви, тоді ж паралельно навчався у семінарії. Окрім того, певний час мав свій бізнес, також працював на роботодавців у різних сферах — від страхових агентств до будівельних компаній, від інвестиційних компаній до телекомунікаційних, від роботи за контрактом до виробництва продуктів харчування — займався всім необхідним, аби прогодувати сім’ю, що росла, мов на дріжджах. Я завжди був письменником, чого б це не стосувалося — пісень, поезії, новел чи звітів про