Українська література » » Із Росії з любов'ю - Ян Ланкастер Флемінг

Із Росії з любов'ю - Ян Ланкастер Флемінг

---
Читаємо онлайн Із Росії з любов'ю - Ян Ланкастер Флемінг
За вами полюватимуть ваші співвітчизники. Ви повезете листа докторові Баумгартену. На конверті буде зазначено, що вручити його слід особисто. У вашій формі і з таким листом у вас не буде жодних ускладнень. Ви скажете: це послання має дуже приватний характер, і вам неодмінно треба побачити доктора Баумгартена сам на сам. Потім ви його вб'єте. — Полковник зробив паузу. Його брови піднялися догори. — Так?

— Так,— рішуче підтвердив Грант. — І якщо я це зроблю як слід, ви даватимете мені більше такої роботи?

— Цілком можливо,— байдужне кинув полковник. — Спочатку вам треба показати, на що ви здатні. Як тільки виконаєте завдання і повернетесь до Радянського сектора, можете запитати полковника Бориса. — Він натис на кнопку дзвінка. Тут же до кабінету ввійшов чоловік у цивільному. Полковник звернувся до Гранта: — Цей чоловік вас нагодує. Згодом дасть пакет і гострий ніж американського виробництва. Чудова зброя! Хай щастить. — Він узяв із вази троянду і жадібно вдихнув її пахощі.

Грант підвівся.

— Дякую, сер! —розчулено вигукнув він.

Полковник не відповів і не відірвав погляду від троянди. Грант вийшов з кімнати вслід за чоловіком у цивільному.

Літак з ревом проносився над серцем Росії. Далеко на сході, десь біля Сталіно, залишилися вогні доменних печей, а на заході — срібляста нитка Дніпра, що відгалужувалася від Дніпропетровська. Виплеск вогнів навколо Харкова позначав межі України. Ось виник і розтанув менший спалах вогнів біля міста фосфатів Курська. Грант знав: щільна й суцільна чорнота попід ними приховувала велику центральну рівнину, де перешіптувалися ще недостиглі колоски з мільйонами тонн російського зерна. Відтепер упродовж години оаз світла більше не буде, аж поки вони подолають останні три сотні миль, що відділяють їх від Москви.

На цей час про Росію Грант знав уже чимало. Після блискавичного й акуратного вбивства першокласного німецького шпигуна, що згодом у професійному світі викликало справжню сенсацію, Грант устиг прослизнути через кордон і знайшов полковника Бориса. Гранта перевдягли в цивільне, нацупили на нього пілотський шолом, який щільно прикрив його чуб, запхнули в порожній літак МДБ і доставили просто до Москви.

І почався рік, по суті, ув'язнення. Грант присвятив його тому, що підтримував свою спортивну форму та вивчав російську мову. Люди навколо нього весь час мінялися — і ті, що вели допити, й ті, кого підсаджували до нього, і ті, хто його лікував. А тим часом радянські шпигуни в Англії і Північній Ірландії ретельно досліджували його минуле.

Наприкінці року Грантові видали посвідчення про таке політичне здоров'я, на яке тільки може розраховувати іноземець у Росії. Шпигуни підтвердили факти з його розповіді. Англійські й американські підсадні провокатори повідомили, що його абсолютно не цікавлять політичні чи соціальні підвалини будь-якої країни в світі, а лікарі погодились, що він хворий на розвинуту маніакальну депресію, періоди якої збігаються з повним місяцем, і додали, що Грант також страждає нарцисизмом і має надзвичайну терпимість до фізичного болю. Крім цих індивідуальних особливостей, стан його здоров'я викликав заздрість. І хоча освітній рівень у Гранта був безнадійно низький, природа обдарувала його хитрістю не меншою, ніж у лиса. Та загальний висновок для Гранта був невтішний: усі зійшлися на тому, що він надзвичайно небезпечний для суспільства і його треба позбутися.

Коли Грантове досьє поклали перед начальником кадрів МДБ, той уже був ладен поставити на його берегах резолюцію: «Ліквідувати». Але тут-таки в нього промайнула інша думка. В СРСР тоді мали намір ліквідувати чимало людей, і не через те, що росіяни особливо жорстокі, а тому, що вбивство правило за інструмент політики. Той, хто протидіє державі,— її ворог, а для ворогів у держави немає притулку. Зробити належало так багато, що витрачати на ворогів дорогоцінний час не мало ніякого сенсу, тож їх, як і всякого іншого непотребу, краще позбутися. Якщо країна має двохсотмільйонне населення, то вбивати можна тисячами щороку, і втрати все одно не будуть помітні. І навіть якщо, як це сталося під час двох найбільших «чисток», потрібно буде вбивати по мільйону на рік, це також не становитиме великої втрати. Що являло собою серйозну проблему, то це дефіцит ліквідаторів. У катів коротке «життя». Вони швидко втомлюються: від такої роботи починає хворіти душа. Коли смерть грюкає перед носом по десять, двадцять, сотню разів, людину, хоч би якою потворою вона була, захоплює — можливо, внаслідок постійного спілкування із смертю — мікроб смерті, що, потрапивши в тіло, роз'їдає його, мов виразка. Владу над ним перебирають меланхолія та алкоголь, а ще жахлива втома, яка застилає очі полудою, уповільнює рухи й руйнує точність. Як тільки роботодавець помічає ці ознаки, у нього не залишається іншого вибору, як страчувати ката й шукати іншого.

Начальник кадрів МДБ добре знав цю проблему, а його служба постійно вишукувала не лише витончених убивць, а й звичайних різників. І ось нарешті з'являється фахівець з обох видів убивств, людина, віддана цьому ремеслу і, якщо вірити лікарям, самою долею призначена для такої справи. І начальник гострим дрібним почерком написав на паперах Гранта: «СМЕРШ, 2-й отдел»,— й жбурнув їх у ящик «Вихідні».

Другий відділ СМЕРШу, який займався оперативними справами та стратами, заволодів тілом Донована Гранта й замінив його прізвище на Гранітський, що й було занесене до реєстру.

Наступні два роки для Гранітського виявились вельми важкими. Його послали до школи, де, за його уявленнями, треба скніти за партою із свіжих соснових дощок у повітці з гофрованого заліза, сповненій запахів маленьких хлопчиків та дзижчання сонних м'ясних мух. Та розвідувальна школа для іноземців, розташована за межами Ленінграда, виявилася трохи іншим закладом. Міцно затиснутий поміж рядами німців, чехів, поляків, прибалтів, китайців, негрів — усі із поважними, відданими обличчями й олівцями, що швидко бігали по їхніх зошитах,— Гранітський мусив вести нерівну боротьбу з предметами, які, з огляду на російські умови, були для нього подвійною тарабарщиною. Чого тільки був вартий курс «Основи політичних знань», що увібрав історію робітничих рухів, комуністичних партій і світового пролетаріату, вчення Маркса, Леніна і Сталіна, безліч іноземних прізвищ, що їх він ледь міг написати. Не легше було й з уроками «Класові вороги, з якими ми боремося» та з лекціями про капіталізм і фашизм. Тижнями товклися вони на «Тактиці агітації і пропаганди», місяцями обсмоктували проблеми національних меншостей, кольорових рас, негрів, євреїв. Наприкінці кожного місяця складали іспит, на якому Гранітський безграмотно записував дурниці, перемішані з

Відгуки про книгу Із Росії з любов'ю - Ян Ланкастер Флемінг (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: