Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ) - Bogdana reider

До кімнати зайшла Еніка її Лазура котилась рядом

— Все Лазура офіційно чиста від піску робот подав трель схожий на згоду.Лазура покотилась до зарядки в кімнаті Еніки та встала в неї. Він підійшов до своей падаван і обняв її за талію .Еніка не виросла високою і доходила йому до плеча  .

Еніка підвела голову і подивилася йому в очі. Її погляд був повним рішучості та довіри. Вона знала, що попереду на них чекають важкі випробування, але була впевнена, що разом вони зможуть їх подолати.

— Майстре, — тихо сказала вона, — Я знаю, що ти завжди будеш поруч і підтримаєш мене. Я теж буду старатися бути найкращою падаваном для тебе.

Обі-Ван посміхнувся і легенько притиснув її до себе. Він відчув, як її тіло стало теплішим, і зрозумів, що це був момент, коли зв'язок між ними став ще міцнішим. Вони стояли так кілька хвилин, насолоджуючись спокоєм і затишком цього моменту.

— Еніка, — нарешті промовив Обі-Ван, — Ми з тобою разом пройдемо крізь усе. Я завжди буду поруч, і ми знайдемо спосіб подолати будь-які перешкоди.

Еніка кивнула, її очі сяяли від впевненості та рішучості.

— Дякую, майстре, — сказала вона, відчуваючи, як її серце наповнюється теплом і надією.

Обі-Ван відпустив її та легенько взяв за руку. Вони разом вийшли з кімнати, готові зустрічати нові виклики та боротися за світло, яке вони несли в цей світ. Їхній зв'язок був сильнішим за будь-яку темряву, і вони знали, що разом зможуть подолати будь-які труднощі.

Коли вони йшли коридором, Обі-Ван відчув, як його серце наповнюється теплом і гордістю за свою падаван. Він знав, що попереду їх чекають важкі випробування, але він був впевнений, що вони зможуть їх подолати разом. І він був готовий зробити все можливе, щоб захистити її та зберегти їхнє світло

Наступного дня 

Обі-Ван прокинувся від легкого дотику. Він відкрив очі та побачив Еніку, яка сиділа поруч і дивилася на нього з ніжним виразом обличчя. Вона виглядала вже більш відпочилою, але все ще була слабкою.  

- Як ти себе почуваєш? - запитав він, сідаючи на ліжко.  

- Краще, — відповіла вона, протягуючи руку до нього. 

- Дякую, що ти тут.  Обі-Ван взяв її руку у свою і поцілував її в чоло. Він відчував, що вона потребує його підтримки. Вона прижилась до нього вона не знала що між ними почало відбуватися, але подобається  Обі-Ван відчув, як його серце забилося швидше. Відчуття тепла і близькості, яке випромінювала Еніка, було незвичним, але приємним. Він знав, що їхній зв'язок як майстра і падавана був особливим, але це почуття було іншим, більш інтимним.

Він обережно обійняв її, відчуваючи, як її тіло ніжно притискається до нього. Еніка підняла голову і подивилася йому в очі, її погляд був сповнений довіри та ніжності.

— Майстре, — тихо промовила вона, — Я знаю, що ми маємо багато випробувань попереду, але я щаслива, що ти поруч. Твоя підтримка значить для мене дуже багато.

Обі-Ван відчув, як його серце наповнюється гордістю і любов'ю до своєї падаван. Він знав, що їхній зв'язок був міцнішим за будь-які труднощі, які могли постати на їхньому шляху.

— Еніка, — відповів він, його голос був твердим і впевненим, — Я завжди буду поруч. Ми разом зможемо подолати будь-які перешкоди.

Він легенько притиснув її до себе, відчуваючи, як її тіло розслабляється в його обіймах. Вона закрила очі, насолоджуючись моментом спокою та безпеки.

— Дякую, майстре, — прошепотіла вона, її голос був сповнений вдячності та тепла.

Обі-Ван відчув, як його власне серце наповнюється теплом і любов'ю. Він знав, що їхній зв'язок був особливим, і він був готовий зробити все можливе, щоб захистити її та зберегти цей світлий момент.

Вони сиділи так ще кілька хвилин, насолоджуючись близькістю та спокоєм. Обі-Ван відчув, як його тривоги поступово відступають, залишаючи місце для тепла і надії. Він знав, що вони зможуть подолати будь-які труднощі разом, і був готовий боротися за їхнє спільне майбутнє.

-- Еніка, — нарешті промовив він, — Ми з тобою разом пройдемо крізь усе. Я завжди буду поруч, і ми знайдемо спосіб подолати будь-які перешкоди.

Еніка кивнула, її очі сяяли від впевненості та рішучості.

— Дякую, майстре, — сказала вона, відчуваючи, як її серце наповнюється теплом і надією.

Обі-Ван відпустив її та легенько взяв за руку. Вони разом вийшли з кімнати, готові зустрічати нові виклики та боротися за світло, яке вони несли в цей світ. Їхній зв'язок був сильнішим за будь-яку темряву, і вони знали, що разом зможуть подолати будь-які труднощі.

Обі-Ван відчув, як його серце забилося швидше. Відчуття тепла і близькості, яке випромінювала Еніка, було незвичним, але приємним. Він знав, що їхній зв'язок як майстра і падавана був особливим, але це почуття було іншим, більш інтимним.

Він обережно обійняв її, відчуваючи, як її тіло ніжно притискається до нього. Еніка підняла голову і подивилася йому в очі, її погляд був сповнений довіри та ніжності.

— Майстре, — тихо промовила вона, — Я знаю, що ми маємо багато випробувань попереду, але я щаслива, що ти поруч. Твоя підтримка значить для мене дуже багато.

Обі-Ван відчув, як його серце наповнюється гордістю і любов'ю до своєї падаван. Він знав, що їхній зв'язок був міцнішим за будь-які труднощі, які могли постати на їхньому шляху.

— Еніка, — відповів він, його голос був твердим і впевненим, — Я завжди буду поруч. Ми разом зможемо подолати будь-які перешкоди.

Він легенько притиснув її до себе, відчуваючи, як її тіло розслабляється в його обіймах. Вона закрила очі, насолоджуючись моментом спокою та безпеки.

— Дякую, майстре, — прошепотіла вона, її голос був сповнений вдячності та тепла.

Обі-Ван відчув, як його власне серце наповнюється теплом і любов'ю. Він знав, що їхній зв'язок був особливим, і він був готовий зробити все можливе, щоб захистити її та зберегти цей світлий момент.

    Гай Скайвокер не очікував що в архівах буде  багато  юнлінгів і падаванів  но він шукав  конкретного падавана свою дочку Еніку Скайвокер, але вона як скрізь землю провалилась Тобто він відчував що вона тут, але не де  не міг знайти  не де було дівчини в білих мантій .Два  види мантій рада вернули не давно  . .