Мед для Ворона - Селена Рейні

Милася Софія дуже швидко. Якщо Ворону було байдуже, де займатися сексом, то їй ні. З його кімнати вона могла піти, коли їй схочеться. А от виперти його зі свого ліжка було проблематично. Підсушивши волосся, дівчина вийшла у спальню і відкрила комод. Для цього вечора вона обрала сірий атлас. Сорочка була досить скромною, без глибокого декольте чи напівпрозорих вставок. А ще з широкими бретельками.

Одягнувшись, Софія, захопивши бинт та мазь, пішла у сусідню спальню. Але застигла на порозі.

Денис лежав повністю голий посеред ліжка. Волосся ще вологе після душу. Одна рука закинута за голову. Інша на грудях. І така хижа посмішка на обличчі...

А ще він був повністю готовий і зовсім не соромився цього. Вона ж, побачивши його у всій красі, ледь втягувала повітря у легені.

– Іди сюди, – поплескав по покривалі біля себе.

Дівчина повільно підійшла. Сіла на край ліжка.

– Я повинна накласти мазь на рану, – вказала на коліно.

– Гаразд.

Тремтячими пальцями Софія розкрутила тюбик і витиснула мазь на пальці. А тоді розтерла її по здертій шкірі. Чоловік засичав від болю. Машинально, дівчина подмухала на ранку і його тілом моментально пройшлася хвиля мурашок.

– Здається, тобі холодно, – проказала і чистою рукою накинула ковдру на стегна.

Денис лише розсміявся з цього.

Наклавши ліки, дівчина легко перемотала коліно. Поклала бинт та тюбик на комод біля ліжка.

– Лягай, – запросив Денис.

– Куди? – запитала, обводячи поглядом повністю зайняте ліжко.

– Лягай на мене.

– Я маю бути знизу, – нагадала, – так рекомендують…

– Я про це знаю. І ляжу на тебе, як тільки зберусь кінчати. А доти ти будеш зверху.

– Чому? Досі ти був зверху…

– Я не можу сьогодні. У мене травма, – з серйозним виразом обличчя вказав на коліно.

– Дрібниці, – повторила те, що він сьогодні говорив їй.

– І все ж, мені буде складно рухатися. А якщо я не рухатимуся, то не зможу кінчити. Тому, лягай на мене.

– Невже ти не можеш якось допомогти собі? – питаючи про таке, Софія відчула, як її щоки запалали.

– Про яку допомогу ти говориш?

Вона підозрювала, що він кепкує з неї. Але його обличчя було в цей момент таким серйозним, що вона почала сумніватися у своїх здогадках.

– Ну, попестити себе і все таке…

– А ти себе теж пестити будеш?

– Я? Ні!

Одне коли він до неї торкається. І зовсім інше торкатися до себе при ньому.

– Тоді і я не робитиму цього. Іди до мене, – Денис відсунувся трохи на бік, звільнивши місце для дівчини. Вона обережно лягла поряд з ним. – Так краще?

Він повернувся до неї боком і поклав руку на талію. Так. Так було краще. Принаймні вона не була зверху.

– Не розумію, чому ти досі ніяковієш. Ми вже займалися сексом.

– Я знаю. Просто коли ти так близько, а я така гола…

– На тобі завжди нічна сорочка, – невдоволено зауважив.

– Вона майже нічого не прикриває!

Ворон з цим не погоджувався.

– То, коли я так близько, а ти майже гола…, – нагадав, щоб вона продовжила.

– То я… гублюся.

Це зізнання йому дуже полестило. Сказати щось схоже він не міг. А брехати не хотів. Тому просто мовив:

– Губися. Я відшукаю, – і поцілував її.

Поцілував ніжно, повільно, трепетно.

Він відкинув ковдру, якою вона кілька хвилин тому так дбайливо вкрила його і підсунувся ближче. Ліниво погладив її стегно, обережно тягнучи сорочку доверху. Коли тканина опинилася в неї над тазом, попестив сідниці, а тоді переклав її ногу собі на бік та притиснувся членом до її гарячих, нижніх губ. Софія вмить відреагувала, несвідомо потершись об нього. Її рука сіпнулася, ніби вона хотіла направити його член у себе, але заборонила собі це.

«Що ж, – подумав Ворон, – не надто вона губиться, якщо досі гальмує».

Чоловік потерся у відповідь. Сьогодні він вирішив не поспішати, – зрештою, це остання ніч у готелі, а Софія ще й винна йому за вчорашнє. Він чекав ініціативи від неї. Ну, якщо не ініціативи, то хоча б благань. Але вона чи то мовчки насолоджувалася тим, що для нього було мукою, чи то просто не наважувалася попросити те, чого хоче.

Аби змусити її діяти, він поклав руку їй на груди й почав грати з сосками. Поцілував у шию. Ткнувся голівкою члена у клітор. Софія лише міцніше вчепилася йому у плечі.

Вже через кілька хвилин поцілунків, які з ніжних стали нестримними й пристрасними, він почав палати. А дівчина, принаймні йому так здавалося, навіть і не підозрювала, що виграє у битві, яку він вів.

Розуміючи, що краще здатися, ніж померти, чоловік потягнув її на себе.

– Ляж на мене, – прошепотів.