Пропоную тільки інтим - Белла Сніжна

Я вирішила влаштувати Ромі сюрприз! Якраз вихідний, субота. А ми за весь минулий тиждень бачилися з ним лише один раз. Потрібно виправляти!

Загалом, одяглася, зібралася і поїхала до нього. Без попередження. Приїхала, смакуючи його реакцію на мій чорний костюм, вушка і пухнастий хвостик. Відчинила двері своїм ключем. Покликала його. І скинула з себе пальто як показували у фільмах, як раз в той момент, коли Рома вийшов в коридор. Йде до мене, здивований.

- Р-р-рома! - ричу його ім'я.

Що я даремно, репетирувала?! Я ж зараз типу кішечка. Правда вирішила не малювати собі вуса, навіщо лякати водія таксі? Та й хлопців на охороні. Загалом роблю крок в цьому чорному обтягуючому латексно-шкіряному кошмарі і застигаю. Рома був не один!

І якби ж то у нього якась дівчина була, я навіть на Марго згодна, все одно вона в курсі вже що ми спимо. Але тут вийшли чоловік і жінка. І чоловік дуже схожий на Рому! Або точніше Рома на нього ... Ні, нехай це будуть сусіди! Я вдавилася наступним словом, закашлялась.

- Шерсть, мила? - запитує Рома з брехливим співчуттям.

Підходить ближче, обіймає. Прикриває, подумала я. Ні. Обертає до гостей.

- Мамо, тату. Дозвольте представити. Це Саша, Олександра. Моя дівчина.

З мене немов все повітря вийшов на його останньому слові! Хто дівчина? Я?! Коли я встигла нею стати?! Стоп! Батько? Мати?!

Пора валити!

- Раді познайомитися, - каже мати оглядаючи мене. - Олександра.

По тону зрозуміла, не схвалює?

- Мам, я ж просив, попереджати про свої візити. - каже Рома, на невдоволення матері. - У мене є своє особисте життя.

- Та вже бачу. - каже знову мати.

Я вже не заздрю ​​справжній дівчині Роми. Не мати, а алігатор! Зжере і не подавиться!

- Мені теж приємно. - кажу.

Дивлюся на Рому.

- Дозволите, Саша переодягнеться. - рятує мене Рома.

Відводить убік кімнат.

- Думаю навіть чоловічий одяг буде виглядати доречніше. - кидає його мати.

Каже начебто тихо, але ми чуємо.

- Чому ж чоловіча. - каже Рома, - у Саші своя є.

Реакцію його матері я вже не бачила. Лише відчувала на собі пропалює погляд. Спина то у мене повністю гола, та й спереду я б не сказала, що занадто багато тканини. Тільки шкіряні вставки на грудях, навіть штани десь голенькі, десь вставки зі шкіри, десь сітка. Або її так мій коротенький хвіст зацікавив?

- Рома! - зайшовши в кімнату накидаюся на чоловіка. Але не так як планувала раніше!

- Що вони тут роблять?

- Мої батьки? - запитує він.

Дурне питання. Але зараз мене цікавить інше. Як мені втекти?! У вікно? Так тринадцятий поверх. По пожежній драбині. А вона є? Підійшла до вікна, оцінити ситуацію. Так тут навіть балкона немає! Хіба що, он на той що з боку. А потім? З балкона на балкон, як кішка. Млин! Зробила сюрприз! Стягнула вуха з голови.

- І що нам робити? - питаю у Роми. Обернувшись до нього.

- Ти хотіла в вікно стрибнути? - запитує він у відповідь.

- Я розглядала такий варіант. - не брешу.

- Радий що не довелося тебе ловити. - посміхається, оглядає. - Тобі дуже йде.

- Знаю. - відповідаю.

Посміхаючись, лише куточком губ. Не дарма старалась.

- Що будемо робити з твоїми батьками? - задаю важливий для мене питання.

- Твої пропозиції? - посміхається. - Вбити і закопати в лотку не дозволю.

- Да? - перепитую, а сама спостерігаю як повільно Рома підходить до мене.

- Ну вони ж мої батьки. - прибравши пасмо волосся з мого плеча, говорить він.

- Ага. - погоджуюся.

А сама тону в його очах! Його запах проникає в легені, і цього достатньо щоб голова закрутилася як на каруселі. Доторкнулася до нього. Тягнуся за поцілунком. Взагалі не думаю про те, що за стіною дехто є. Рома цілує у відповідь. Ніжно, майже цнотливо. І відступає.

- М-м-м ?! - тягнуся за ним.

- Не зараз. - посміхається. - Нас чекають.

Зітхаю.

- Як ти їм мене представиш? - питаю.

У мене є лише один варіант. Сказати, що я дівчина за викликом. Прикро, але тоді питання відпадуть. Принаймні до мене. А що тоді робити зі словами Роми що у мене є свої речі? У сумці принесла? Звичайно, в тій що розміром з гаманець. Ніколи недооцінюєте дамську сумочку! Або сказати, що Рома постійний клієнт? Як цікаво на таке відреагують його батьки.

- Що задумала? - запитує він.

- Ну раз втекти через вікно не вийшло ... - кажу задумливо.

- Я вже представив їм тебе як свою дівчину. - каже Рома.

Мовчки дивлюся на нього. Серце чомусь зробило неймовірний кульбіт і забилося як божевільне.