Розбивши її життя (частина 2) - Сафо Мелі

– Зрозумів, дякую! І Сергію від мене подякуй!

Дорогою я заїхав до зоомагазину і купив усе необхідне за списком. Ми завезли покупки додому та вийшли на прогулянку. Моя мрія здійснилась. Я гордо йшов вулицею, ведучи на повідку собаку. Свого власного цуценя!

– Ну що, Мері. Знайомся з територією.

Вона йшла помалу, прислухаючись до всіх звуків і принюхуючись. Зрідка кидала на мене свій блакитноокий погляд і знову крокувала далі. Я був у нестямі від щастя! Ми гуляли декілька годин, на вулиці вже вечоріло, а ми все ходили і ходили, поки мої ноги не привели мене на подвір'я до Асі.

Мері від тривалої прогулянки теж втомилася, але все ще носилася довкола мене, не знаходячи місця, де прилягти. Я сів на лавицю і закурив, піднявши очі до вже знайомих вікон. У кімнатах було темно, тільки на кухні горіло світло. Я дістав телефон і набрав повідомлення Алісі:

«Як вона? Все в порядку?»

Одразу вона надіслала мені відповідь:

«Так, їсть торт і п'є вино».

Я посміхнувся: значить усе буде добре.

Дістав сигарету. Зараз ще одну покурю, і підемо з Мері додому. Нам не заважає підкріпитись. Знову подивився на вікна Асі і побачив в одному з темних вікон її саму. Вона милувалася небом, а я милувався нею. Мене в цей двір тягнуло, наче магнітом сьогодні. Я, як шістнадцятирічний, ловлю світло у її вікні, хоч щось пов'язане з нею і моє серце починає швидше битися.

А потім вона побачила мене і втекла. Я бачив, як за склом сіпнулися фіранки, і вона зникла, ніби була моїм маревом. Поводимося точно, як діти.

Відганяючи згадки про вчорашнє, я загасив сигарету в попільничці і піднявся з крісла:

– Ну що, малявко, ще дуже рано. Йдемо, полежим ще трохи.

Мері відразу схопилася на всі чотири лапи, показавши свою повну готовність слідувати за мною.

Повернувшись до кімнати, я ліг на ліжко та ввімкнув фільм. Мері, згорнувшись калачиком, задрімала у мене під боком. Особливо не слідкуючи за сюжетом, я спостерігав за мінливими картинками на екрані і думав про щось своє. Собака – це, звісно, ​​добре. Але мені виразно здалося, що поруч зараз могла спати Ася. Я б міцно обіймав її рукою, відчував тепло і запах її тіла, дивився б, як перший сонячний промінь крадеться по її шкірі.

Мене знову накрило. Душа металася всередині мого тіла, не знаходячи виходу. Я відчував гостру потребу бути з Асею поруч, але з відчаєм усвідомлював, що це неможливо.

Мері насторожено повела вухом і, не відриваючи, мордочки від лап, подивилася на мене.

– Тихо-тихо, мале. Спи. – я перевернувся на бік і, обійнявши собаку, сам заснув.

***

У мій сон увірвався гучний дзвінок телефону. Обличчя торкалось щось тепле, мокре й шорстке. Я різко розплющив очі. Мері вилизувала мою щоку, намагаючись розбудити. Котра година? Не менше десяти точно. Я схопив телефон і, не дивлячись на екран, відповів:

– Так слухаю.

– Привіт, тату. Як відпочив, як долетів?

– Привіт, Єгоре! – я відкинувся головою на подушку та протер вільною рукою очі. – Все супер. Вже вдома. Коли прилітаєш?

– Взяв квиток на вечірній рейс. Посадка о сьомій двадцять. Зустрінеш?

– Так звичайно! Буду о сьомій в аеропорту!

– Чудово! Тоді я пішов збирати речі. До зустрічі!

Я підвівся і сів на ліжку. Оце мене зморило. Годинник показував майже одинадцять. Мері зіскочила з ліжка і вилася біля ніг, відчутно стукаючи хвостом по моїй гомілці.

– Ти зовсім зголодніло, маля? Ідемо, нагодую тебе.

Босими ногами я пройшов на кухню, відкрив пакет сухого корму і насипав собаці в миску. Вона відразу взялася їсти, а я натиснув кнопку чайника і пішов у ванну, змити з себе залишки сну.

Повернувшись на кухню, залив окропом каву у турці і поставив на плиту. Знову задзвонив телефон.

Та що таке! Дайте прокинутися, хлопці!

На екрані висвітлилося ім'я Аліси.

– Привіт, Алісо!

– Привіт. Мамі погано стало, її швидка забрала. Приїдь, ми в другій лікарні.

Кава зашипіла і залила плиту. Я швидко вимкнув газ і за три хвилини вже спускався до машини.