Замах на бродягу - Жорж Сіменон

Звичка виступати в суді призвела до того, що й у себе в кабінеті Рамюель поводився, немов у Палаці правосуддя: та сама міміка, ті самі широкі змахи рук. Для цілковитого ефекту бракувало лише чорної мантії.

Спочатку він театрально вирячив очі, немов був приголомшений словами комісара, потім драматично розвів руками, висловлюючи свій подив:

— Даруйте, комісаре, невже ви хочете сказати, що й у вас конфлікт із правосуддям?.. Обороняти комісара Мегре!..

— Ні, ні… Поки що мені потрібні лише відомості щодо однієї особи…

— Одного з моїх клієнтів? — На його обличчі з'явився соромливий вираз. — Сподіваюсь, мені не доведеться нагадувати вам…

— Можете заспокоїтись. Я не вимагатиму від вас порушення професійної таємниці… Одне слово, я хочу з вашою допомогою краще познайомитися з одним із ваших колег…

Метр Рамюель знову театрально насупився, немов грав перед судом чергову комедію.

— Я вас також не прошу зраджувати дружбу…

— Гаразд, я вас слухаю, але поки що нічого не обіцяю… Це вже було досить нудно, та комісар не мав вибору.

— Сподіваюсь, ви добре знаєте вашого колегу Жан-Шарля Гайяра…

Вираз робленої ніяковості.

— Колись ми часто зустрічалися…

— Ви посварилися?

— Скажімо просто, що ми стали рідше зустрічатися.

— Ви знайомі з його дружиною?

— З Жанін? Я знаю її ще відтоді, як вона танцювала в «Казино де Парі»… Це було відразу після війни. Тоді вона була дуже гарна!.. Просто чарівна… Її всі називали красуня Лара, і перехожі оберталися їй услід…

— Лара — це її справжнє прізвище?

— Ні… Її дівоче прізвище Дюпен… Жанін де Лара — сценічний псевдонім. Вона могла б зробити блискучу кар'єру…

— Коли б не месьє Гайяр?

— Еге ж… Він одружився з нею, пообіцявши не вимагати, щоб вона залишила театр.

— І не дотримав свого слова?

Тепер розігрувалася комедія стриманості. Рамюель якийсь час зважував усі «за» та «проти» і важко зітхав, немов переборюючи суперечні почуття.

— А втім, це вже не секрет… Гайяр повернувся з війни весь в орденах.

— Його скалічило на війні?

— Так… Він був у Дюнкерку… А опинившись в Англії, вступив до Армії визволення. Воював у Африці, потім, коли не помиляюсь, у Сірії… Він був командиром карального загону… Щоправда, сам він про це ніколи не розповідав. Він не з тих, хто любить хизуватися своїми ратними подвигами… Якось уночі він хотів зненацька захопити ворожий патруль, але натомість сам потрапив у засідку…: Він позбувся пальців, коли схопив голіруч кривого арабського ножа, скерованого йому в груди… Це його врятувало. Він справжній Геркулес…

Повернувшись до Парижа, Гайяр до нестями закохався в Жанін і вирішив з нею одружитися… В той час він був практикантом у юрисконсульта метра Жуана і заробляв дуже мало… До того ж через ревнощі до Жанін він марнував усі вечори за лаштунками «Казино де Парі».

Ви можете здогадатися, чим це скінчилося… Поступово він домігся того, що його дружина перестала виступати… Зате він почав працювати, як галерний раб… Я досить часто посилав моїх клієнтів до нього.

— Він залишився юрисконсультом?

На цей раз на круглому обличчі метра Рамюеля з'явився винувато-поблажливий вираз, так немов він не був певний, що співрозмовник зугарний його зрозуміти.

— Це досить складна штука… Є адвокати, яких рідко. бачиш у Палаці правосуддя, хоча клієнтура у них досить поважна… Найчастіше це юрисконсульти великих компаній. Ми в порівнянні з ними жебраки. Вони можуть не знати цивільного кодексу, але зате дадуть будь-кому фори щодо фіскальних законів…

— Ваш приятель — один із них?

— І так і ні… Зауважте, що він скоріше мій колишній приятель… Ми вже кілька років не зустрічалися… В суді він виступає досить рідко… А щодо його клієнтури, то мені важко сказати щось певне… Знаю одне — ні банкіри, ні великі промисловці до нього не звертаються… Тут він може лише позаздрити своєму колишньому патронові.

Мегре уважно слухав його гладенькі круглі фрази, намагаючись водночас розгадати те, що було за ними.

— Сучасні фіскальні закони такі заплутані, що багатьом людям вкрай необхідні досвідчені порадники. Мало кому хочеться порушувати закон, коли його можна просто обійти…

— Тим більше, коли ти власник нічних кабаре!

Рамюель чудово розіграв етюд на тему крайнього подиву, що межує з розгубленістю.

— Я не знав, що влучив, у ціль… Зауважте, я не сказав нічого зайвого…

Мегре нараз пригадав свою недавню розмову з Луї Бубе на прізвисько Мікі. В нічних оазисах Монмартра зустрічалися не тільки місцеві верховоди та їхні адвокати, а й деякі відомі політичні діячі.

— Вбито Буле, — раптом мовив він.

— Буле?

— Месьє Еміля… Власника «Лотоса», «Блакитного поїзда» та двох інших кабаре…

— Я ще не встиг проглянути сьогоднішніх газет… Він був клієнтом Гайяра? — Його наївність могла б обеззброїти кого завгодно. — Саме таких я мав на увазі… Люди деяких професій живуть недовго… А як це сталося?

— Його задушили.

— Який жах!

— Ви допіру згадували про пані Гайяр…

— Схоже на те, що останнім часом вона занепала на здоров'ї… Це почалося, коли ми з Гайяром ще приятелювали. Вже тоді в неї бували нервові депресії. І дедалі частіше… По-моєму, це через те, що вона ніяк не могла звикнути до становища домогосподарки… До речі, скільки їй зараз? Здається, під сорок. Жанін молодша за нього на чотири чи п'ять років… Але вона постаріла катастрофічно швидко. Хоч я сам і не медик, але знаю чимало жінок, для яких цей період просто фатальний… Особливо це стосується красунь… Бідолашний Гайяр! Це дуже розумний чолов'яга — і працьовитий… Він буквально вилазив із шкури, аби тільки забезпечити їй розкішне життя… І справді,