Адвокат негідників - Джон Гришем

на ім’я Чак Фінні ховає обличчя за якимись документами. Фінні — непоганий хлопець, на цьому місці він опинився не з власної ініціативи. Його проблема банально проста: хвацький коп отримав поранення в ході проваленої операції, а в законі чорним по білому написано, що людина, яка в нього стріляла, — винна. Це поганий закон, написаний немудрими людьми, а зараз Фінні змушений забезпечити його дотримання. Він не може просто взяти і зняти обвинувачення. Йому в потилицю дихає поліцейська спільнота.

Тут варто згадати про Макса Манчіні. Макс — головний прокурор Сіті, його призначив мер, а міська рада схвалила таке призначення. Це гучноголосий пишномовний імпульсивний чоловік, який досяг значних успіхів, щоправда, в чому саме — достеменно невідомо. Він любить телекамери так само сильно, як і я, він змете будь-кого, хто стане йому на заваді, аби лише вирватися вперед. У судовій залі він хитрий і підступний, хизується своїм рівнем доведення провини — 99%, так само, як і будь-який інший прокурор в Америці. Оскільки він — бос, то може маніпулювати з цифрами, тож він має тверді докази на підтвердження свого 99-відсоткового рівня доведення провини.

Зазвичай у настільки гучній справі, як справа Дуґа Ренфро, яка гарантовано потрапить на перші шпальти і у прямі включення ранкових, денних і вечірніх ефірів, Макс причепурився б і сконцентрував би на собі всю увагу. Однак цей випадок — небезпечний, і Максу про це відомо. Усім про це відомо. Копи припустилися помилки. Ренфро — жертва. Обвинувальний вирок малоймовірний, а якщо вже існує щось, чим Макс не може ризикувати, то це — недоведене обвинувачення.

Тому він ховається. Навіть не писне зі свого прокурорського офісу. Я впевнений — він отирається десь поблизу, поглядає на всі ці камери і завмирає всередині, проте Макса ми за всі слухання так і не побачимо. Натомість він зіпхнув усе на Чака Фінні.

19.

Присяжних обираємо протягом трьох днів. Очевидно, що всі дванадцятеро чимало знають про справу. Я замислювався над стратегією клопотання про перенесення слухань в інше місце, але відкинув її. Для цього було кілька причин. Одна стосувалася закону, а інша — винятково самолюбства. Перша — багатьом людям у цьому місті вже у печінках сидять копи з їхніми брутальними методами. Друга — тут всюди телекамери і репортери, і це — моя стихія. Та все ж найбільшу вагу має бажання мого клієнта, щоб його справу розглядали присяжні — його співвітчизники.

У переповненій судовій залі суддя Пондер оголошує:

— Пані та панове присяжні, ми починаємо це слухання зі вступних промов. Першим промову виголосить адвокат штату, пан Фінні, тоді адвокат захисту, пан Руд. Застерігаю: нічого із того, що ви невдовзі почуєте, не можна вважати доказами. Докази можна почути лише з одного джерела, а саме — з оцього місця свідка. Пане Фінні.

Прокурор урочисто піднімається зі свого місця за столом — столом, за яким повно помічників прокурора і непотрібних асистентів. Це щоб продемонструвати силу закону, спроба справити на присяжних враження серйозності справи проти Дуґа Ренфро. У мене стратегія інша. Ми з Дуґом сидимо самі, тільки вдвох. Двоє маленьких людей проти безмежних ресурсів влади. Стіл захисту виглядає практично порожнім порівняно з цілою армією за столом по той бік проходу. Заради таких сцен — Давид проти Голіафа — я й живу.

Чак Фінні невимовно нудний, він починає промову замогильним «Пані та панове, це трагічний випадок». Та годі тобі, Чаку. Невже це — найкраще з того, на що ти спроможний?

Фінні не в захваті від цієї справи, та він навіть не думає махнути на все рукою. Надто багато людей за усім цим стежать, надто високі ставки. Тепер, коли пролунав сигнал до початку, гра почалася. І мета гри — не правосуддя; із цієї миті йдеться лише про перемогу. Йому чудово вдається описати небезпеки роботи поліцейського, тим паче в наш час — час збройних нападів, сучасної зброї, наркобанд і тероризму. Сучасні полісмени самі часто стають мішенями, жертвами надзвичайно небезпечних бандитів, які зневажають офіційну владу. Довкола нас — війна: з наркоторгівлею, з тероризмом, із чималою кількістю негативних явищ, тож наші відважні правоохоронці мають усі підстави застосовувати зброю. Саме тому розумні люди, яких ми обрали до законодавчих органів, шість років тому вирішили, що людина, так, навіть господар будинку, порушує закон, відкриваючи вогонь по поліцейських, коли вони просто виконують свою роботу. Саме тому Дуґ Ренфро є винним, з погляду закону. Він стріляв по наших поліцейських і поранив офіцера Скотта Кістлера, досвідченого правоохоронця, який лише виконував свій обов’язок.

Фінні робить правильні акценти, і його промова справляє непогане враження. Кілька присяжних кидають на мого підзахисного несхвальні погляди. Що не кажіть, він вистрелив у копа. Однак Фінні доволі обережний. Факти не на його користь, незалежно від того, що написано в законі. Він чудово це розуміє і завершує промову вже за десять хвилин. Рекорд для прокурора.

Суддя Пондер оголошує:

— Пан Руд, від сторони захисту.

Оскільки я адвокат захисту у кримінальних справах, нечасто трапляється, щоб факти були на моєму боці. Але коли вже таке стається, то не слід вдаватися до тонких натяків. Треба бити ними потужно і швидко, а потім дивитися на результат. Я з найпершого дня вірив, що можу виграти цю справу за рахунок вступної промови. Жбурляю на трибуну свій блокнот і дивлюсь на присяжних. Просто в очі кожному з них.