Мед для Ворона - Селена Рейні
– Вибач, – проказала.
Чолові лише повів плечем.
Вони розпочали обід. Софія нанизала гриб і поклала його в рот.
– Як це смачно!
Промовивши це, вона на підтвердження своїх слів, ще й голосно застогнала. Ворон засміявся.
– Що? – незрозуміла дівчина його реакції.
– У ліжку зі мною ти поводишся тихіше, – пояснив.
Софія прокашлялася.
– А я до тебе вважав себе досить вмілим коханцем, – додав.
– У тебе все добре виходить, – зробила комплімент і почервоніла.
– Тобі ні з чим порівнювати. До слова, чому?
– А хіба і так незрозуміло? – запитала з-під лоба.
– Ні, – чесно відповів.
Софія була гарненька, не зануда, з перспективною роботою та з хорошої сім’ї. Порядні чоловіки повинні були б ставати у чергу, щоб зробити її своєю дружиною. А непорядні, щоб просто зробити своєю.
– Я ніколи не хотіла і не хочу зв’язувати себе будь-якими романтичними стосунками з чоловіками, – пояснила.
– Секс не завжди передбачає стосунки, а тим паче романтику.
– Для чоловіків, можливо. А для жінок інтим – це вже стосунки й романтика.
– Очевидно, ми спілкуємося з різними жінками, – пробурмотів.
Софія зі здивуванням глипнула на нього, але нічого не сказала.
– І все ж, – допитувався, – чому ти до тридцяти років залишалася незайманою?
– Я не хотіла сексу.
– Справді? – Денис скептично вигнув брову. – Я цього не помітив.
– Я не дуже популярна у протилежної статі, – зізналася.
– Не вірю, – засміявся.
– Але це правда! – проказала, не донісши до рота ложку з кашею. – В школі я була надто сором’язливою для того, що б кимось знайомитися та зустрічатися.
– А в університеті?
– А в університеті…, загалом ми з подругами звали себе Солодкою четвіркою, – Медчук, Малиновська, Кармелюк та Пиріг. А інші кликали нас СПОРАми.
– СПОРАми? – перепитав Денис і помітив, як Софія скривилася.
– Спілка прищавої, опецькуватої, ротятої та апатичної. А разом СПОРА.
– А…, – протягнув зі співчуттям. – І ким була ти?
– Так це ж відразу помітно…, – пробурмотіла.
– Ні, – щиро не розумів Денис, бо її не характеризувала жодна з цих рис.
– У мене великий рот…, – проказала, надувшись від колишньої образи.
– Нормальний у тебе ротик, – заспокоїв її. – І не просто нормальний, а навіть дуже симпатичний.
– Дякую, – з недовірою промовила.
– І невже це дурнувате прізвисько завадило тобі з кимось зустрічатися? – не вгамовувався.
– Ну, так…, – сумно проказала. – Тяжко бути впевненою в собі, коли весь університет звертається до тебе або спора, або ротята.
– А після університету?
– Я повернулася до батьків і щодня переконувалася у тому, що будь-які стосунки між чоловіком та жінкою – це катастрофа. Може, після обіду, прогуляємося містом?
Так вона прозоро натякнула Денису, що тема вичерпана.
Її пояснення не надто вдовольнили його. Проте, він розумів, що невпевненість в собі та поганий приклад стосунків цілком можуть відбити будь-яке бажання зближуватися з протилежною статтю. Можливо Софія просто боїться настільки сильно довіритися комусь?
Та загалом йому імпонувало те, що дівчина навіть не розглядає ймовірності того, що в майбутньому буде з кимось зустрічатися. Ні, він не ревнував. Але й не хотів, щоб поряд з його дитиною шастав якийсь мужик, який братиме на себе роль тата.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно