Без зобов'язань - Аріна Вільде

- Погань! – скрикує Елька, її обуренню немає меж. - А хахаль цей твій багатий що? Не зміг нічого зробити?

- Та я не казала йому. Ми ж не в тих стосунках, Ель, щоб я йому на декана скаржилася та просила допомоги.

- Ну, як спати – то в тих стосунках, а як попросити натиснути куди треба – зробити цього ми не можемо. Ти надто горда, Авроро. Тепер ось думай разом зі своєю гордістю, як батькам таку новину повідомити, – добиває мене вона.

Залишок дня я лежу на дивані, сумно дивлюся на квіти і стискаю в руках телефон. У грудях жевріє надія, що Дамір таки подзвонить. Але неі. Він, мабуть, зайнятий. І наступного дня теж. І навіть коли я в автобусі трясуся дорогою додому – теж не дзвонить і не пише.