Наречений для Саламандри - Анітка Санніфео

– Ярославо… – почула я його тихий хрип, поцілунок ставав гарячішим та сміливішим. – Я кохаю тебе…

– Тайпане…

– Я кохаю тебе, – повторив він, вже дивлячись мені у вічі.

Я важко дихала й теж дивилася на нього.

– Я… Я…

– Не поспішай. Можеш не відповідати зараз. Я зрозумію. Я просто хочу, щоб ти знала про мої почуття. Ти змінила моє життя, коли з’явилася у Палаці. І я даю тобі слово, що…

– Чш, – перебила його я. – Не поспішай давати обіцянку, яку не зможеш виконати. – Я знала, про що він хотів сказати. Але я не вірила в те, що у Фаерії так легко допустять скасування відбору наречених. Я знала, що нам з ним ніколи не бути разом, попри те, що мене страшенно тягне до принца. І його цілунок лише підтвердив те, що в мене також є почуття до нього.

Я не знала, що буде далі, але вирішила просто дати собі насолодитися вечором та його товариством.

– Поцілуй мене ще раз, – прошепотіла я, обіймаючи його.