Соло для комп’ютера - Наталія Ігорівна Тисовська
— Задуми не продаються, а крадуться. А от продати промисловий зразок ви ще встигнете. Тепер уже точно за грубі гроші — я сподіваюся. Давно мріяла про білу яхту, вертоліт і маленький острівець у теплому океані. Такий собі затишний острівець…
Гості засміялися, ніби я сказала вдалий тост.
— А я все міркую, — замислено зронив Матвій, — звідки в Юрґена Вайзе могла взятися футболка з логотипом нашої контори…
— Цього вже ніхто не дізнається, — похитала головою Оленка. — Гадаю, він просто ретельно підготувався до процесу заміни. Хотів стати Андрієм Голодом, бо Юрґена Вайзе не сьогодні — завтра таки б узяв інтерпол, і тому обміркував усі дрібниці.
— От як треба виживати, — посміхнувся Матвій, — навіть пожертвувати громадянством було не шкода…
— Ото розбалакалися! — Марині урвався терпець. — Покажіть уже краще винуватця сьогоднішнього зібрання!
Оленка трошки пошукала в сумці, потім повернулася до нас.
На долоні у неї лежала невеличка пластмасова книжка.
У долоні у Марії Місяць — золотий горіх…Усі кинулись роздивлятися дорогоцінний винахід, увімкнули його, а тато підсміювався — ніхто крім нього не знав пароль на вхід, — і тут нищечком Андрій потягнув мене на балкон. Повечоріло, і в сутінках удалині ледь вгадувався Дніпро, який велично й тихо котив хвилі. Перша зірка слабко світилась угорі, а бліденький місяць пройшов уже майже половину неба.
— Шановна колего, — дивним тоном звернувся Андрій до мене.
Я прокашлялася.
— Слухаю уважно.
— Шановна колего, я тут купив вашу книжку в «Сяйві»…
У мене тьохнуло серце.
— Дуже приємно було, — продовжив мій співрозмовник, — познайомитися з управним драгоманом.
— Ой, боюся, з драгоманом ти перебільшив: куди мені до посольства!
— Ну, то й лишайся просто перекладачем. До речі, ти ж не тільки у віршованій формі можеш? — у голосі співрозмовника забриніла іронія.
— Не тільки, — сміливо запевнила я його.
— До нас на станцію приїздять американці — керувати пуском, а перекладачів бракує. Ти не плануєш найближчим часом змінити роботу?
Чорне небо над пустирищем зненацька розквітло різнобарвною веселкою, гримнув зухвалий грім. Феєрверки спалахували один по одному, і жовті радісні іскри сипалися просто мені в долоні.
Оглавление ВІД АВТОРА Передмова ВІД ОПОВІДАЧА Розділ перший ЗНИКНЕННЯ ГЕРОЇНІ Розділ другий НАЇЗД У ПРЯМОМУ СЕНСІ СЛОВА Розділ третій ХОРТИ БЕРУТЬ СЛІД Розділ четвертий ВИДАВНИЦТВО Розділ п’ятий, У ЯКОМУ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ПІДОЗРЮВАНИЙ Розділ шостий ПІДЗЕМНИЙ ЛАБІРИНТ Розділ сьомий ЗАБУТИЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ Розділ восьмий КАРТА СКАРБІВ Розділ дев’ятий КАФЕ «БОН-БОН» Розділ десятий КІБЕРШПИГУН Розділ одинадцятий ПОДВІЙНА БУХГАЛТЕРІЯ Розділ дванадцятий КАТАСТРОФА Розділ тринадцятий ХОЛОДНА ЗБРОЯ Розділ чотирнадцятий З ТОГО СВІТУ Післямова ВІД ГЕРОЇНІ
