Українська література » » Картковий будинок - Майкл Доббс

Картковий будинок - Майкл Доббс

---
Читаємо онлайн Картковий будинок - Майкл Доббс
цифрами, гаразд? Якою буде більшість? Вони матимуть її чи ні?

— Передчасно казати, що ні,— відповіла вона.

— От і не хочу я, бляха, нічого казати передчасно, Меті. Будь-яка більшість мене влаштує. Чорт, та в такій ситуації це вже досягнення. Справді історичне. Чотири перемоги поспіль, такого ще не було. Тож першу шпальту не міняємо.

Престон швидко підбив підсумок, наливши келих шампанського з пляшки, що стояла у нього на книжковій полиці. Меті він нічого не запропонував. Почав порпатися в паперах, щоб відволіктися, та Меті так просто не спекаєшся. Її дід був сучасним вікінгом, який у буремні перші місяці 1941-го перетнув Північне море у напівзатопленому фінському човні, щоб утекти з окупованої нацистами Норвегії й приєднатися до Королівських ВПС. Меті успадкувала від нього не лише свою вроджену скандинавську зовнішність, а й твердість духу, яка не завжди подобалася неадекватним чоловікам. Але якого дідька!

— Просто спинися на хвильку й постав собі питання, чого нам очікувати від ще чотирьох років Колінґриджа,— кинула виклик Меті.— А може, він занадто милий, як на прем’єр-міністра. Його програма настільки легенька, що просто пішла по вітру ще під час кампанії. Він не представив жодних нових думок. Його єдиний план — це схрестити пальці й сподіватися, що росіяни чи профспілки не зіпсують повітря аж надто гучно. По-твоєму, це те, чого справді хоче вся країна?

— Елегантно подано, як завжди, Меті,— дорікнув Престон, укотре виказуючи поблажливість.— Але ти помиляєшся. Клієнтам потрібна консолідація, а не переворот. Вони не хочуть, щоб іграшки вилітали з візка щоразу, як вони виходять погуляти з дитиною,— він змахнув пальцем, ніби диригент, який повертає музиканта, що збився, назад до теми.— Тож нема нічого поганого у ще кількох роках теплого пива і крикету. А повернення нашого приятеля Колінґриджа назад на Даунінг-стріт — це взагалі чудово!

— Та це ж просто смерть, чорт забирай,— гиркнула вона, розвертаючись іти.

Розділ третій

Ісус казав нам прощати ворогів наших, і хто я такий, щоб сумніватися у Всемогутньому? Але у цій безмежній мудрості Він ні хріна не згадав за прощення друзів наших чи принаймні всіх наших рідних. І я радий слідувати Його пораді в цьому питанні. В будь-якому разі, коли до цього доходить, мені набагато легше пробачити себе.

Автобус номер 88 збудив Чарльза Колінґриджа, прогуркотівши поряд, аж задвигтіли шибки. Маленька однокімнатна квартира над туристичною агенцією в Клепгемі була не тим, що більшість людей очікує побачити у брата прем’єр-міністра, а радше необхідністю скорочення витрат. Оскільки в барі в нього закінчилися гроші, йому довелося прийти додому перепочити. Зараз він розкинувся у кріслі, досі у зім’ятому костюмі, хоча краватки вже не було.

Він поглянув на свій старий наручний годинник і вилаявся. Проспав чотири години, та досі почувався виснаженим. Якщо не поквапиться, то проґавить вечірку, та спершу треба випити, щоб зібрати себе докупи. Він налив собі велику порцію горілки, вже навіть не «Смірноф», а звичайного бренду з місцевого супермаркету. Все одно з перегару цього не чути.

Він узяв склянку до ванної й занурився у гарячу воду, даючи їй час зробити свої дива з його стомленими кінцівками. Віднедавна вони, задавалося, належать якійсь абсолютно іншій людині. Мабуть, старію, сказав він собі.

Він став перед дзеркалом, намагаючись виправити наслідки останнього запою. Він побачив батькове обличчя, вічно докірливе, яке спонукає його до мети, завжди надто далекої, і вимагає відповіді, чому йому ніколи не вдавалося робити все так, як його молодший брат Генрі. У них обох були однакові можливості, вони ходили до однієї школи, але Гел чомусь завжди у всьому переважав і зрештою затінив брата і в кар’єрі, і в шлюбі. Чарльз не відчував образи за це, він був щедрою душею — аж надто щедрою й поблажливою. Та й Гел завжди був поруч, пропонував допомогу, коли брат її потребував, приходив з порадою й підставляв плече, щоб поплакатися, коли пішла Мері. Хіба вона не кидала йому в обличчя успіхи Гела? «Ти на таке не здатен! Ти взагалі ні на що не здатен!» Та й у Гела стало набагато менше часу перейматися проблемами інших, відколи він потрапив на Даунінг-стріт.

Змалечку вони ділилися всім; у юності вони досі багато чим ділилися, іноді навіть подругами. І машиною, однією з перших «міні», поки Чарльз не заїхав на ній у канаву, а потім хитаючись переконував молодого полісмена, що причиною його нестійкості є шок і травма, а не алкоголь. Але тепер у Геловому житті лишилося мало місця для старшого брата, і Чарлі відчував... а що він відчував, глибоко всередині, коли дозволяв собі бути чесним? Злість, смердючу однопляшкову лють — не на Гела, звісно ж, а на своє життя. У нього нічого не склалося, й він не розумів чому.

Він провів лезом по старих порізах на своєму обвислому обличчі й почав складати шматки докупи. Волосся зачесане над лисіючою маківкою, свіжа сорочка й нова чиста краватка. Скоро він буде готовий до торжеств виборчої ночі, до яких його родинні зв’язки досі давали йому доступ. Кухонним рушником по черевиках — і вони знову виблискують, він уже майже готовий. Ще один погляд на годинник. О, все йде добре. Є час трохи випити.

На північ від річки, на околицях Сохо, таксі застрягло у пробці. Там і так завжди були затори, та ніч виборів, здавалося, викинула на вулиці додаткову юрбу гультіпак. На задньому сидінні Роджер О’Ніл хрускотів пальцями від нетерпіння, безсильно дивлячись, як мотоцикли і пішоходи прошмигували повз. Його неспокій зростав, він не мав багато часу. У нього інструкції. «Бігом сюди, Родже,— сказали йому.— Ми не можемо чекати всю кляту ніч, навіть на тебе. А раніше вівторка ми не повернемося».

О’Ніл не отримував, та й не чекав привілейованого ставлення; він ніколи не намагався вмикати начальника. Він був головою рекламного відділу партії, та сподівався, що про це, боже збав, не знають. Були часи, коли він уже гадав, що його впізнали, побачили фото в газетах, та коли параноя спадала, він усвідомлював, що ці люди ніколи не читали жодної газети, не те щоб голосувати. Що важить політика для цих людей? Та тим, чим вони опікуються, міг би займатися сраний Гітлер. Яка різниця, хто в уряді, коли є так багато нічийних неоподаткованих грошей?

Нарешті таксі вдалося трохи просунутися через Шефтсбері-авеню

Відгуки про книгу Картковий будинок - Майкл Доббс (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: