Енциклопедія - Andrii Noshchenko

На невеликій площі перед воротами торгової гільдії було людно і галасливо, тож Вальму довелося лишити свою капсулу поодаль та пішки йти через юрбу. Попереду було чутно крики, зойки і гучні удари батогом. 

 — Ах ти ж виродок миршавий! Ослухотись мене вирішив! Знову тебе вчити?! 

Вереск жіночого голосу лунав над площею, і звук ударів батогом повторювались знову і знову. Вальм пройшов ще уперед, для того щоб побачити, як невисока молода жінка бʼє щуролюда. Той, вже скривавлений, катався по бруківці, намагаючись уникнути важких ударів. 

 — Що тут відбувається? — запитав Вальм у глядачів. 

 — Дочка мера знову свого слугу забиває. — байдуже сказав якийсь чоловік. 

Щуролюд тихо пищав, коли важкий батіг влучав по його худому тілу. Вальм подумав, що він би легко міг втекти і сховатися у юрбі навколо, але не робив цього. І алхімік того геть не розумів. Також він не розумів, чому охорона торгової гільдії не втручається, хоча ця дурнувата жінка перекрила вхід до гільдії, куди саме прямував Вальм. 

 — Досить вже жіночко, ви заважайте людям! — несподівано навіть для себе сказав він і ступив уперед. 

Не те, що йому стало жаль звіролюда, але й стовбичити тут задарма він не хотів. Жінка махнула рукою і гучний ляскіт пролунав поруч із вухом Вальма. 

 — А ти що за вилупок? Смієш мене зупиняти?! 

 — Не важливо хто я, ви своїми дія…

Вона не дала йому закінчити. Лясівка батога вжалила Вальма прямо у груди, розірвавши одяг та шкіру. Він засичав від болю і спробував затиснути рану рукою, доки іншою витягав пігулку зцілення зі сховища. 

 — Саме так! Не важливо хто ти! І раз посмів втрутитись у мої справи, то маєш отримати покарання! - заверещала вона ще гучніше, ніж до того.  

Вальм навіть уявити не міг, що пара його слів викличе таку реакцію. Лясівка батога, сплетена з тонких жил монстрів, вдарила його у спину ще раз. Вальм не був звичним до фізичного болю, і закричав, коли лясівка легко розрізала йому шкіру і подряпала кістки. Алхіміки дійсно були фізично слабкими, і Вальм нічим від них не відрізнявся, це правда. Але, також правдою було ще те, що будь який воїн, не зважаючи на рівень власної сили, хотів мати гарні стосунки з алхіміками. У пальцях Вальма зблиснула пігулка. 

 — Пігулка відновлення пʼятого класу тому, хто зламає руки тій скаженій сучці! — пролунав його крик над площею.