Нічний адміністратор - Джон Ле Карре

— Він такий вишуканий, наш Жак, tu ne crois pas, Мімі, ma chere?[51] Він стриманий, він красивий, він майстер на всі руки, а коли захоче, то ще й неабияк вас осідлає. Справді! Ми, старші пані, не боїмося говорити про таке вголос. Коли нам трапляється гарний чоловік, ми не маємо червоніти, мов дівчатка. Tant pis d’abord, Елен?

Проте та сама мовчазність і стриманість, якими вона так захоплювалася у Джонатанові, зводили її з розуму і не давали спокою. Якщо він не належав їй, то кому? Спершу вона вирішила, що він пише роман, але переглянувши папери на його столі, не знайшла нічого, окрім чернеток листів-скарг, адресованих швейцарському посольству в Оттаві. Професійний споглядач передбачив, що господиня неодмінно нишпоритиме у його столі, і заздалегідь подбав про те, щоб вона знайшла ці листи.

— Жаку, ви закохалися?

— Наскільки мені відомо, мадам, то ні.

— Ви нещасливий? Ви самотній?

— Я цілком і повністю задоволений.

— Але ж недостатньо бути просто задоволеним! Ви маєте зректися самого себе. Ви маєте щодня ставити на карту все. Ви маєте пережити екстаз.

Джонатан відповів, що для нього екстаз — це його робота.

Закінчивши з обідом, Джонатану дозволялося відпочивати ціле пообіддя, але натомість він зазвичай спускався у підвал, щоб допомогти повиносити на подвір’я гори порожніх пляшок, де мосьє Лятюліп усе звіряв: хай Бог боронить того офіціанта чи барменку, які таємно пронесли на дискотеку свою плящину чи дві і продали за підвищеною ціною.

Тричі на тиждень Джонатан готував сімейну вечерю. Вони сідали за стіл раніше за гостей готелю і мадам Лятюліп намагалася підтримувати інтелектуальну розмову.

— Жаку, ви родом з Базеля?

— З місця неподалік від Базеля, мадам.

— З Женеви?

— Так, ближче до Женеви.

— Івонн, Женева — це столиця Швейцарії.

Івонн і оком не моргнула.

— Івонн, ти сьогодні в настрої? Уже розмовляла з Томасом? Ти мусиш розмовляти з ним щодня. Це нормально, ви ж заручені.

Близько одинадцятої, коли дискотека була у самому розпалі, Джонатан знову був тут як тут, готовий допомагати. До одинадцятої — шоу були не більше, ніж демонстрація наготи, але після одинадцятої все оживлялося і дівчата вже зовсім нічого не вдягали на себе між номерами, хіба що фартушки з блискітками, в які вони складали готівку, і час від часу куці халатики, які вони навіть не спромагалися застебнути. Коли вони за додаткові п’ять доларів розводили перед вами ноги — це була додаткова послуга, яка надавалася одразу ж за вашим столиком, на спеціально відведеному для цього стільці — картина нагадувала підбиту хутром нору якогось нічного звіряти, підсвіченого штучним світлом.

— Жаку, вам подобаються наші шоу? Ви гадаєте, вони красиво виглядають? І вони таки збуджують, правда, навіть вас?

— Мадам, вони напрочуд добре діють.

— Рада це чути. Не варто подавляти свої почуття.

Бійки траплялися лише зрідка і більше скидалися на спорадичні сутички між цуценятами. Лише найгірші з них закінчувалися вибухами. Гримів перекинутий стілець, дівчина відскакувала в бік, а потім долинали удари кулаків або ж западала напружена тиша, яка настає, коли двоє чоловіків наминаються один одному боки. Раптом нізвідки з’являвся Андре Лятюліп і, немов зменшена версія Атласу, розбороняв розлючених чоловіків, аж поки всі не заспокоювалися і не затихали. Коли це сталося уперше, Джонатан не втручався і дав господарю можливість самому все залагодити. Але коли якийсь п’янезний здоровило спробував вдарити мосьє Лятюліпа, Джонатан рвучко скрутив йому руку і вивів на свіже повітря.

— Де ви такого навчилися? — поцікавився мосьє Лятю-ліп, коли вони прибирали пляшки.

— В армії.

— У Швейцарії є армія?

— Так, військова служба обов’язкова для всіх.

Одного недільного вечора до них навідався старенький католицький кюре у полатаній рясі з поплямленим високим коміром. Дівчата перестали танцювати, а Івонн з’їла з ним шматочок лимонного пирога, за який кюре, наполягаючи на своєму, заплатив, витягнувши гроші з гаманця, прив’язаного, немов у мисливця, ремінцями до пояса. Джонатан спостерігав за ними зі свого темного кутка.

Якось іншого разу з’явився чоловік-гора з коротким світлим волоссям і у вельветовій куртці з шкіряними латками на ліктях. Біля нього упадала його дружина в шубі. Двоє офіціантів-українців посадили його за столик біля сцени, він замовив шампанське і дві порції копченого лосося, а потім з батьківською поблажливістю взявся дивитися шоу. Проте коли Лятюліп озирнувся довкола у пошуках Джонатана, щоб попередити його, що пану старшому офіцеру поліції не потрібно виставляти рахунок, за Джонатаном уже і слід прохолов.

— Ви що, боїтеся поліції?

— Поки я не маю паспорта, так.

— Як ви здогадалися, що він поліціянт?

Джонатан мило усміхнувся, але так нічого і не відповів, принаймні мосьє Лятюліпу не відклалася в пам’яті його відповідь.

— Нам варто його попередити, — всоте повторила мадам Лятюліп, лежачи в ліжку і безуспішно намагаючись заснути. — Вона навмисно його провокує. Крутить перед ним хвостом. Знову взялася за старе.

— Але вони навіть не розмовляють одне з одним. Навіть не дивляться одне на одного, — заперечив мосьє Лятюліп, відкладаючи книжку.

— І ти не здогадуєшся, чому? Ці двоє хитрунів, вони одне одного варті.

— Вона заручена з Томасом і вона вийде заміж за Томаса, — відповів мосьє Лятюліп. — Відколи це нескоєний злочин вважається злочином? — грайливо додав він.

— Ти говориш як варвар, зрештою, як і завжди. Бо варвар — це людина без інтуїції. Ти попереджав його, що працівникам заборонено спати з дівчатами з дискотеки?

— Я гадаю, він не мав жодного наміру цього робити.

— Ось і воно! Краще б у нього такий намір був.

— Боже правий, він спортсмен, — мосьє Лятюліпу врешті урвався терпець і його слов’янський темперамент узяв гору. — У нього є інші віддушини. Він бігає, ходить у походи, плаває під вітрилами. Ганяє на мотоциклах. Він готує. Він працює. Він спить. Не кожен же чоловік помішаний на сексі!

— Значить він tapette[52], — заявила мадам Лятюліп. — Я це зрозуміла, щойно на нього глянула. Івонн даремно марнує на нього час. Це її провчить.

— Ніякий він не tapette! Запитай українців-офіціантів! Він цілком нормальний!

— Ти вже бачив його паспорт?

— Як його паспорт стосується його сексуальної орієнтації? Паспорт знову відправили у посольство Швейцарії.