Попелюшка мимоволі - Надія Голубицька

- Краще по-хорошому відчепися від Петра. Поки тебе не було, він, нарешті, став звертати на мене увагу, а тут ти заявилася. Котися в свою Італію, а його залиш в спокої.

Варя мало не похлинулася кавою і не встигла жодного слова промовити у відповідь, як Христина різко встала, обдавши її вбивчим поглядом. Коли ж її очі звернулися до Петра, який наблизився, Варя побачила в них всю силу почуттів,що вирували в серці дівчини, і це була далеко не дитяча закоханість, в них горіла пристрасть закоханої жінки. Але Петро, ​​здавалося, нічого цього не помічав, перекинувшись з нею парою фраз і знову звернувши всю увагу на Варю.

На вихідні Петро запропонував з'їздити на Синєвір. Варя обожнювала це озеро, його краса завжди її заворожувала. Вона зазвичай підіймалася трохи вище тих стежок, по яких зазвичай гуляли туристи, і там, в тиші і спокої насолоджувалася цією пишнотою і міццю природи, де, здавалося, навіть повітря було насичене особливою енергетикою Карпат. Цього разу дівчина, занурена в свої думки, лише ковзала розсіяним поглядом по звичному пейзажу, як раптом почула рішучий голос Петра:

- Варя, тобі не здається, що така робота закордоном не для тебе? Не створена ти для миття туалетів і прислуговування багатіям. Може вистачить тягти самою всі турботи про твою родину. Це повинен робити чоловік. Я думаю, що я зможу подбати про тебе і твою родину. Виходь за мене заміж. Тим більше наші матері цього так хочуть.

Варя спочатку розгубилася і не знала що відповісти, але почувши останню фразу, сказану майже пошепки, подивилася йому в очі і з сумною посмішкою вимовила:

- Ти пропонуєш мені стати твоєю дружиною? Значить, ти мене кохаєш?

- Ну що за питання, - зніяковів він. - Звичайно, ти мені подобаєшся, нам добре разом і я впевнений, що у нас буде дружна і міцна сім'я.

- Чому мені здається, що це не твої слова? - заперечила Варя. - Безумовно, потрібно слухатися своїх батьків, але в такого роду питаннях необхідно керуватися тільки серцем і почуттями, а не чиїмись бажаннями. Як може бути міцною родина, якщо в ній не панує взаємне кохання? Звичайно, є сім'ї, де його немає, але я не хочу таку, тому я не зможу вийти за тебе заміж.

Вона замовкла, спрямувавши сумний погляд на статуї Синь і Віра, мовчазних свідків їх непростої розмови, а потім, подивившись на Петра, який опустив голову, додала:

- Петро, ти вибач мене за те, що я підтримувала гру, нав'язану нам нашими матерями, потрібно було раніше поставити рішучу крапку. Але я думаю, що ще не пізно і ти зможеш знайти своє щастя з дівчиною, яка по-справжньому кохає тебе. Наприклад, з Христиною. Вона мені говорила, що ти приділяв їй знаки уваги, поки мене не було ...

- Ти мені відмовляєш через це дівча чи що? - вигукнув Петро. - Так нічого не було, я її всього лише підвіз пару разів. Адже вона зовсім дитина.

- Дитина ?! Ось і я так вважала, - сказала Варя з сумною посмішкою. - Повір мені, це дівчина, в серці якої полум'я кохання до тебе, і якщо в твоєму буде хоч подібна іскорка по відношенню до неї, у вас буде відмінна сім'я.

Похмурий Петро не став заперечувати і всю зворотню дорогу мовчав. Повернувшись з поїздки, Варя на порозі зіткнулася з мамою, яка пропускаючи її в будинок, вивчаюче подивилася на неї з очікувальною посмішкою. Оленка ж не стала ходити коло та навколо, а коли вбігла до кімнати, відразу запитала:

- Ну що, сестричка, коли чекати сватів?

- Ще не знаю, - спокійно відповіла їй Варя і хотіла пройти до своєї кімнати, але сестра не відставала.

- Що Петро ще не зробив тобі пропозицію? - запитала вона з розгубленим виглядом. - Але ж він збирався ...

- Він запропонував мені стати його дружиною, але тільки я не погодилася, - все також спокійним тоном перервала його Варя.

Але в цей момент втрутилася мати, яка мовчки слухала їхню розмову:

- Ти відмовила йому ?! Але чому? Він давно залицяється до тебе і ти приймала його залицяння. Ви така гарна пара. Я думала, що ви кохаєте один одного.

- Мамо, вибач, ми ніколи не були парою, - твердо промовила дівчина. - Ми зустрічалися тільки тому, що цього хотіли ти і тітка Наталя. Ніякого кохання не було і немає. Значить і про весілля не може бути мови.

- Ти могла б раніше сказати про свої почуття і не доводити справу майже до сватання, - почала сердитися мати. - Що тепер з хлопцем буде? Його, напевно, образила твоя відмова !?

- Яким чином я відкрила б свої справжні почуття, якщо ви з тіткою Наталкою спали і бачили нас разом. Ви б нічого і слухати не захотіли, - сумно промовила Варя. - А що стосується Петра, не ​​турбуйся, схоже, що і йому це весілля не особливо потрібне, він, здається, теж просто підкорився матері.

- Варя, ти подумай ще гарненько, - продовжувала наполягати мати. - Тобі вже не п'ятнадцять років, час задуматися про сім'ю, дітей. Або може ти кого зустріла там, в Італії? Але я сподіваюся, що ти прекрасно розумієш, що ці закордонні багатії рідко одружуються з простими покоївками, тільки користуються ними. Краще викинь свої нереальні мрії і спустися на землю, інакше тільки серце собі розіб'єш.

Варя, хотіла сказати, що мамині попередження запізнилися, що від серця залишилися лише уламки, але тут всередині у неї щось зламалося.Вона поставила лікті на стіл, стиснула пальці в кулаки, наразилася на них чолом, плечі її затремтіли, і вона беззвучно заридала. Мати і сестра, які ніколи не бачили як вона плаче, кинулися її втішати і після цієї сцени будь-які розмови про Петра і заміжжя припинилися.

****

Мамі необхідно було на плановий огляд до столичного професора, який оперував її, тому Варя зраділа цій можливості на якийсь час виїхати з села, хоч одна з проблем, які її гризли, на якийсь час відступила. Але ця поїздка, через яку вона так зраділа спочатку, закінчилася так, як дівчина навіть не могла припустити.