Ігри в помсту - Світлана Бонд

Він відсалютував їй баночкою спрайта, зробив кілька ковтків і відійшов. Сів за стіл поруч із Владом і дістав телефон. Його різкі рухи привернули увагу Ані, котра нарешті помітила, як стрімко зникає її вечеря.

- Гей, це мій йогурт! - вона зіскочила з ліжка і кинулася до Влада.

Він неохоче підняв очі зі стаканчика на Аню й оглянув її з ніг до голови.

- Вибач, ніяк не звикну, що ти теж тут живеш.

Вона стримано видихнула.

- Май на увазі, у нього сьогодні закінчується термін придатності! - згадавши цю інформацію, її обличчя осяяла усмішка.

Влад завис на мить, ніби для нього це має якесь значення. Подивився на дату виробництва - все вірно, сьогодні останній день. І, як ні в чому не бувало, продовжив їсти.

- Ну, нічого, все одно в мене вихідний.

Вона більше не стала сперечатися, взяла телефон і залізла на ліжко, поки не зайняли. Тим часом хлопці повернулися до розмови.

- Слухай, чуваче, - згадав Коля. - До кого приходила та Кіра?

- Номер кімнати я записав. Хочеш перевірити?

- Можна. Раптом вони нам щось розкажуть.

- Ось це тебе на дівчат потягнуло, - засміявся Влад. - Ну, ходімо.