Він калічить, вона лікує чи А де був ти? - Анітвела Кі

Я швидко вимкнула мелодію, що набридла, і буркнувши, що точно сьогодні зміню мелодію, зателефонувала начальнику.

— Здрастуйте Захар Олександрович.

— Тіана не кажи, що знову зпізнюєшся. — рик начальника став мені вироком.

— Ні, я сьогодні не прийду. Захаре Олександровичу, я потрапила в аварію і тимчасово не можу працювати. Мені потрібний лікарняний. — на тій стороні лінії подавилися, потім хрюкнули й здавлено забурмотіли:

— Нічого серйозного сподіваюся? Лікарняний я тобі забезпечу, але не впевнений, що ти зможеш повернутися до роботи. Знаю Тіа, ти працюєш у нас уже третій рік, але твої запізнення, а зараз ще й непрацездатність. Я навіть не знаю, ким тебе замінити.

— Захаре Олександровичу, зі мною нічого серйозного. Пара садна і вивих плеча, але прошу не звільняйте. Через два тижні я буду як нова і повернуся до роботи. Запізнень більше не буде, я вам обіцяла. Я поговорю з Антоном, думаю він погодиться взяти мої зміни. Будь ласка, не звільняйте. — свою роботу я любила і дуже не хотіла її втрачати. Якщо мені зараз втратити роботу, моє розмірене життя кане в минуле, і я залишусь без грошей. У добробут же не візьмуть.

— Гаразд, якщо домовишся з Антоном, я не звільнятиму тебе. Але. Щоб після лікарняного, на роботі безспізнень.

— Добре! Обов'язково, дякую, бос! — ні на що, не звертаючи уваги я набрала номер бармена і жалісним голоском пробелькотіла:

— Тохо, миленький, виручай. Будь ласка, забери мої зміни на два тижні. Уся зарплатня твоя, а з босом я домовилася. Прошу, наді мною нависає загроза звільнення.

—Анька, Ти куди вляпалася? Зазвичай, коли ти просила тебе підмінити, у тебе проблеми. Знову бандити дістають? Давай я знайомим подзвоню? — друг – завжди друг. І до речі тільки він мене Анею і називав, всім було звичніше Тіана або Тіа. А ось він узяв другу частину мого імені.

— Ні, не бандити. Тошечка ну, будь ласка, підміни мене, а.

— Добре, але тільки якщо розповіси куди вляпалася. — я б у долоні заплескала, та рука хворіла і була зафіксована бинтом. Через що радість довелося тримати у вуздечку.

— В аварію я потрапила, нічого серйозного. Пара садна і вивих плеча, але працювати не зможу.

— Ань, ну ти даєш, останній тиждень як зомбі працювала, а тепер в аварію. З глузду з'їхати! Гаразд, я заміню тебе і зарплатню собі залиш, тобі потрібніше.

— Дякую! Обов'язково свожу тебе кудись і вип'ємо. — усміхнулася я і відключилася.