Твої не рідні - Ульяна Соболева

 Вона мені сподобалась.  Лікар, яка приїхала до Марійки.  Ті лікарі, за якими я ходила свого часу ... не то що були поганими, їм було наплювати на нас із Машею, а дати їм «на морозиво», щоб усе ж вони проявили інтерес, я не могла.

 Ця жінка була зовсім іншою, немов зі світу за екраном телевізора.  Таких тільки там показують.  Вона виявилася не тільки сурдолог, а й психологом.  Спочатку провела з Марійкою звичайні перевірки, запитала, чи є у мене якісь виписки і документи.  Вони, звичайно, були, але точно не тут.

 - Тоді ми проведемо всі обстеження заново.Але для початку я хотіла б покопатися в генетиці, подивитися глибше.  Ви говорите, що у вас в родині не було людей з вадами слуху або вам про це невідомо?

 - Мені невідомо.  Мама з дитячого будинку, а свого батька я не знала.  Є один єдиний родич - мій зведений брат, але у нього зі слухом все в порядку.

 - А батько Марійки?  Що з його боку?

 Ось у нього і запитайте.  Хотілося випалити їй в обличчя, але я цього не зробила.

 - Не знаю.  Ті родичі, з якими я була знайома, з ними все в порядку.

 - Але батько дитини ... ви з ним контактуєте?  Можна попросити його здати аналізи?

 - Ні.  Ми не контактуємо.

 - Ясно.  Значить, проведемо дослідження.  Перевіримо хоча б вас.  Я б так само хотіла, щоб ви привезли Марійку до мене в клініку, і я змогла б перевірити її на потрібній апаратурі.  І ще ... якщо б ви не заперечували, я б хотіла поспілкуватися з нею наодинці, зрозуміти ступінь її розвитку, побачити, як вона себе веде без вашої присутності.

 - Я не заперечую ... якщо вона сама буде згодна.

 Я недооцінила лікаря.  Їй вдалося зацікавити Марію, і та з задоволенням залишилася з нею, а я вийшла на вулицю.  Не знаю, чому, але я прийшла до паркану, туди, де валялася та сама лялька, яку купив для неї Єгор.  Колись він мріяв, як буде купувати своїй принцесі іграшки, сукні, водити в зоопарк.  Я пам'ятала це захоплений вираз обличчя і те, як блищали його сірі очі.  Я просто не тямила себе від цього блиску і захоплення, який він випромінював і заражав ним навіть мене.

 Нахилилася і підняла ляльку.  Побачивши поблизу, навіть здригнулася.  Чи не повірила своїм очам ... Я пам'ятала її.  Саме цю.

***

Анна!

 Вона завжди називала мене Анною.  Не Анею, не донькою, а саме Анною.  І мене це завжди дратувало на якомусь підсвідомому рівні.  Ні, я намагалася щиро її полюбити.  Намагалася від щирого серця.  Адже вона мама Єгора.  А все, що мало до нього відношення, я готова була полюбити абсолютною любов'ю і просто так.  Але з нею не вийшло ... Це було на рівні емоцій.  Побачила її вперше і зрозуміла, що вона зробить усе, щоб ми з Єгором не були разом.  Вона навіть не приховувала.  Тільки-но ми ввійшли в будинок, вона зміряла мене поглядом повним презирства з ніг до голови і відвела Єгора в сторону.  Не знаю, про що вони говорили, я розглядала будинок, відкривши рот від подиву, і відчувала себе некрасивою, що потрапила в казковий замок до принца.  Наївна ідіотка.  Насправді я потрапила до пекла.  Де кожна порошинка мріяла мене позбутися.

 - Так.

 - Оленочка залишиться з нами на обід.  Іди на кухню і скажи, хай накриють на чотирьох.  Простеж, щоб Оленці поклали її улюблений салат без солі і непросмажений стейк.

 Вона завжди говорила зі мною, як з обслуговуючим персоналом, зверхньо і в наказовому тоні.  Оленочка ... Від звуку її імені мене перекошувало і починало трясти.  Тому що від мене ніхто не приховував, що раніше вони з Єгором зустрічалися.  В одній із кімнат я навіть бачила його фото поряд з нею на лижному курорті.

 - Добре, Валентино Іванівно, я обов'язково скажу.

 - Що за Валентина Іванівна?  Я не розумію.  Скільки часу живеш у цьому будинку і жодного разу не назвала матір'ю.  Я говорила Єгору, що це ненормально.  Якщо після весілля не сказала, то вже не скаже ... що за виховання.

 - У мене є мама, і вона у мене одна.

 Огризнулася, але дуже тихо, і пішла на кухню.  А коли поверталася назад, побачила Єгора з цією Оленою.  Вони про щось говорили на веранді, і я не чула ні слова, але бачила їх, і те, як Олена повисла у нього на руці і демонстративно поправляла його комір, посміхаючись своїми силіконовими губами, ляскаючи довгими віями.  Єгор прибрав її руку, і посмішка зникла з її губ, вона нахмурила брови, а потім знову почала посміхатися і класти руку йому на плече.

 Я напружилася, коли вона підвелася на носочки і щось прошепотіла йому на вухо, обхоплюючи його обличчя долонею з довжелезними гострими нігтями.  Я не витримала і відкрила двері на веранду.

 - Єгоре, там уже на стіл накривають.  Ти йдеш?

 Вони обидва обернулися, а я мимоволі схопилася за живіт, коли Олена опустила на нього злісний погляд, і я цю ненависть відчула шкірою, навіть серце зайшлося в якийсь забобонною тривозі.

 - Скажи мамі, що я не зможу залишитися на обід, мені терміново треба виїхати.  Батько дзвонив, чекає в офісі.  Поїжте самі.

 Підморгнув мені, а я навіть не посміхнулася.  Тому що все ще залишався осад від того, як Олена щось шепотіла йому на вухо.- Ой, я тоді теж не залишуся.  Підвези мене в місто, Гош.  А то батько забрав машину, а друга в ремонті.

 - Таксі прекрасно викликаються і їздять за адресами.  Є навіть лімузини.

 Я не втрималася і, важко дихаючи, подивилась на цю сучку, яка навіть не приховувала, що фліртує з моїм чоловіком, виставляючи мене дурепою.