Тур за коханням. Частина перша - Оксана Мрійченко

— Втомилася? — тихо запитав Матвій, провівши кінчиками пальців по її оголеному плечу.

— Трохи, — зізналася Ксюша. — Я майже не спала цієї ночі.

— Я теж не спав. Страшенно хотів до тебе.

— Наскільки все це правильно?

— Якщо ми обоє цього хочемо, то все правильно, Ксюш! — Матвій міцніше притиснув дівчину до себе. — Дуже не хочу тебе залишати, але мені треба в готель.

— Поїдеш просто зараз? — Ксюша відчула сум від думки, що залишиться сама.

— Ні, — Матвій з ніжністю торкнувся губами її чола. — Почекаю, доки ти заснеш. А коли прокинешся я вже повернуся. Поспи, Ксюш! 

Ксюша заплющила очі, почуваючись абсолютно щасливою. Руки Матвія лагідно пестили її спину, даруючи шкірі майже невагому, заспокійливу ласку. Дівчина майже одразу задрімала. Проте навіть крізь легкий сон відчула, як Матвій обережно вклав її на живіт та турботливо накрив її оголену спину легкою ковдрою. Ксюша чула, як він підвівся з ліжка, але очей не розплющила. Хотілося нарешті дати відпочинок втомленій душі та виснаженому тілу.

Коли дівчина знову прокинулася, через широке вікно до кімнати вже заглядало яскраве сонце. В спальні Матвія не було годинника, але Ксюша здогадувалася, що день вже давно перейшов свій екватор. Вона солодко потягнулася і сіла на просторому ліжку, спускаючи ноги на підлогу. А потім підійшла до дверей спальні та визирнула в коридор. В будинку було дуже тихо. Схоже, що Матвій ще не повернувся. Ксюша безшумно вислизнула в коридор та поспіхом забігла до своєї кімнати, причиняючи двері. Треба одягнути щось на себе, щоб не бігати голою по чужому будинку. Дівчина дістала з полиці шафи великий рушник і загорнулася в нього. А потім заколола своє довге волосся заколкою та спокійно вийшла з кімнати, прямуючи на перший поверх.

Опинившись у ванній кімнаті з душовою кабіною, Ксюша стягнула рушника і стала під теплий душ. Шкіра досі пам’ятала лагідні дотики Матвія та вкривалася мурашками від самої лише згадки про його поцілунки. Дівчина мимоволі посміхнулася, згадавши все те, що трапилося з нею за останні кілька годин. Матвію вистачило лише пару днів, щоб підкорити її серце. Але для цих стосунків забагато перешкод, найпершою з яких виступає відстань від Києва до Одеси. Ця думка оповила душу сумом і Ксюша тихо зітхнула. Та й чи можна взагалі говорити про якісь стосунки з чоловіком, який звик до повної свободи? Не варто будувати ілюзій. Але як же хочеться ще хоч трохи побути щасливою. 

Після душу Ксюша одягнула халат, який так і залишився на вішалці біля душової кабіни та повернулася у свою кімнату. Взявши телефон, дівчина помітила на екрані два пропущених виклики від матері та чотири від Поліни. Годинник показував другу годину дня. Мабуть, рідні хвилюються, що вона не бере слухавку. Спочатку Ксюша зателефонувала матері. Дізнавшись, що у батьків все гаразд, дівчина коротко пояснила, що була зайнята спілкуванням із замовником. Звісно, все те, що відбувалося зранку між нею і Матвієм було складно назвати спілкуванням… Але правда змусить матір хвилюватися, що протипоказано для її хворого серця. Краще не розповідати їй зайвого.

Поговоривши з матір’ю, Ксюша набрала номер Поліни. Слухаючи довгі гудки в динаміку, вона спустилася у вітальню, відчинила великі скляні двері та вийшла на пляж. Босі ноги потонули у м’якому, прогрітому сонцем піску, а погляд дівчини зупинився на морі. Погода була сонячною, але вітряною і великі блискучі хвилі набігали на берег з помітним роздратуванням. Довгі гудки в динаміку телефона змінилися схвильованим голосом Поліни, яка нарешті взяла слухавку:

— Алло, Ксюш! Дякувати Богу! — вигукнула вона. — Я вже в Одесу збиралася їхати! Ти куди зникла?!

— Ох, Поль! — Ксюша підійшла до розбурханого моря, яке одразу вкрило її босі ноги прохолодною хвилею і тихо зітхнула. — У мене тут таке…

Перевівши подих, дівчина почала розповідати подрузі всі події минулої доби. Поліна слухала мовчки, проте інколи в динаміку було чути її тихі зітхання.

— То моє побажання здійснилося? — тихо запитала вона, коли Ксюша завершила розповідь. — Замість відрядження вийшов тур за коханням?

— Я дійсно закохалася, Поль! Хоч чудово розумію, що у цих стосунків немає майбутнього. Я зовсім заплуталась. Що мені робити?

— Тобі добре з Матвієм?

— Дуже добре, — Ксюша мимоволі посміхнулася. — Він… неймовірний!

— Ох, Ксюш! Я навіть не знаю…, — зітхнула Поліна. — Іноді корисно відпустити ситуацію. Можливо, поступово щось вирішиться.

Завершивши розмову з Поліною, Ксюша знову перевела погляд на море. Пляж біля будинку Матвія був зовсім невеликим, але по обидва боки від нього росли високі дерева, що закривали цей куточок від решти частини узбережжя. І завдяки цьому Ксюша почувалася тут захованою від цілого світу. Мабуть, варто прислухатися до поради Поліни та дозволити подіям розвиватися своїм ходом. Прийнявши таке рішення, Ксюша відчула полегшення та посміхнулася. А вже в наступну мить почула позаду себе тихі кроки, озирнулася та побачила Матвія, який йшов до неї з великим букетом квітів. В темних джинсах і світло-блакитній футболці він виглядав неймовірно привабливим і сексуальним.

— Вже прокинулася? — Матвій з посмішкою простягнув дівчині квіти та лагідно оповив рукою її талію. — Вибач, трохи затримався.

— Дякую за квіти! — Ксюша зустріла його погляд, відчуваючи, як радісно тріпотить в грудях серце від самої лише присутності цього чоловіка. — Розібрався зі своїми справами в готелі?