Пропоную тільки інтим - Белла Сніжна

Олександра

Минув тиждень після того дня, як Рома повернувся весь побитий. Я намагалася витягнути з нього хоч краплю інформації, але це не чоловік, а сейф з кодовим замком! В жодному випадку не хотів зізнаватися. Ні умовляннями, ні поцілунками. Вредина. Хоча я впевнена, вся справа у Матвієві. Чула від мами що вони з сім'єю виїхали з міста. Вона мені на наступний же день зателефонувала, як тільки вони поїхали. Казала, що Мариночка так страждає, а я байдужа. І інше, інше, інше. Добре що прийшла Марго і допомогла відволіктися від сумних думок. Вона поїхала назад в Англію. Але ми обмінялися контактами і іноді списуємося.

- Хочу з тобою посваритися. - кажу Ромі.

Рома навіть не подивився на мене, продовжуючи щось друкувати в ноутбуці. Він сидить на кухні, я навпроти нього. Він працює, а мені нудно!

- Навіщо?

- Щоб помиритися. Як минулого разу. Я, коли його згадую, у мене ноги підкошуються.

- Зазвичай, дівчата не попереджають про сварку. А відразу переходять до дії.

Натяк зрозумілий! Я зібралася, сіла зручніше на стільці і подивилася до чого б причепитися. Як завжди, все ідеально. Гаразд, будемо імпровізувати.

- Що це за слід від помади на твоїй сорочці?

- Я сьогодні нікуди не виходив, сорочка нова. Значить його залишила ти. – говорить не відволікаючись.

- Я не за сьогоднішню питаю, вчора ти прийшов додому, весь комір вимазаний був!

- Коли я прийшов додому ти спала. Побачити її не могла. Сорочку забрала прибиральниця сьогодні вранці, знову-таки, коли ти спала. - каже неемоційно.

- Да блін, що ти чіпляєшся? - склала руки на грудях. - Може я пробралася в твою кімнату, коли ти спав і оглядала твої речі на предмет невпізнаних плям.

- В такому разі це я повинен лаятися. Ми домовлялися, що моя кімната - це моя територія і тобі туди входити без мого відома заборонено.

- Я питала, ти хрюкнув. Я подумала це "так".

- Я не хрюкаю. Ти дійсно приходила до мене вночі і рилася в моїх речах? - Рома нарешті відірвав голову від монітора і подивився на мене.

- Ні. Я спала.

- Тоді до чого це дурне припущення? - знову втрачаючи до мене інтерес сказав він.

- Воно не дурне! Це ти сидиш як Дундук! А мені може увага потрібна! Може я хочу, щоб ти на мене так дивився як на свій ноутбук. А може ти там голих баб розглядаєш ?!

- Я готуюся до важливої ​​зустрічі. Якщо хочеш розважитися, карта знаєш де. Купи собі щось.

- Ти серйозно? - Спокійно запитала я. Рома не відповів. - Ну і добре.

Встала і вийшла з кухні.

Ось тепер дійсно прикро. "Карта знаєш де". Та пішов ти зі своїми грошима! Олігарх хренов. Багатенький папік. Він має рацію тільки в одному, хочу розважитися! Одяглася, час якраз для клубу. З Ромою навіть не прощалася. Не хоче зі мною сваритися, розважусь сама. Спершу гризло почуття образи. Але після третього коктейлю, і парочки запальних танців, я забула про нього. Хоча брешу. Перший час ще поглядала на телефон. Він відповідав мені темним екраном. Ромі взагалі насрати де я? Хоч би есемеску надіслав, запитав у стані я дістатися сама до будинку, чи ні!

- Дівчина сумує? - Праворуч від мене пришвартувався екземпляр чоловічої статі. 

Начебто навіть гарний, точно сказати не можу, кількість випитого може трохи спотворювати мій зір, а з ним і почуття прекрасного.

- Ні! - відповіла різко, повертаючись поглядом до телефону.

А чому власне ні, якщо як раз-таки да ?! Допивши залишки коктейлю, обернулася до чоловіка посміхнулася.

- Сумує. - Сказала я.

Чоловік дивився на мене дуже підозріло. Чекає що я викину в наступний момент?

- Потанцюємо? - запитала.

Чоловік оглянув моє плаття. За нього бабусі на лавці якщо побачать внесуть мене в список повій. Але чоловікові сподобалося, він посміхнувся, подав мені руку (Ось! Як справжній джентльмен!) І повів на танцпол. Думки про Рому вилетіли з моєї голови.

- Як тебе звати? - Прокричав він.

- Саша.

- Маша? - Нахилившись нижче до мене, перепитав.

- Са-ша! Олександра.

Чоловік засміявся, причому в голос, деякі навіть обернулися, подивитися над чим він сміється. Мені ось теж стало цікаво, що в моєму імені смішного?

- Вибач. - Сказав він, відсміявшись. - Радий познайомитися з тобою, тезка.

- Теж Саша? - посміхнулася вже я.

- Вип'ємо за знайомство? - запитав він. Я кивнула.

Далі пам'ятаю тільки музику, дуже гучну музику, гарячі танці, але найголовніше, мені дуже добре і весело! Хто викликав таксі не знаю. У машині вперше за вечір поцілувалися, але піймавши масляний погляд таксиста, відвернулася від чергового поцілунку. Спасибі Саші, він не наполягав. За звичкою назвала свою адресу. Коли приїхали, Саша відкрив мені двері, подав руку, а я так і застигла полувилезя з машини.