Код да Вінчі - Ден Браун

— Ідіть звідси, інакше я викличу поліцію, — втрутився мажордом.

— Лью, — прошепотів Ленґдон, — ми знаємо, де він.

Здається, Тібінґ повернувся до свого врівноваженого стану.

Але Ремі рішуче рушив через залу.

— Забирайтесь геть! Чи я застосую силу…

— Ремі! — Тібінґ обернувся і роздратовано заговорив до свого мажордома: — Облиш нас на хвилинку!

У прислужника відвалилася щелепа.

— Сер! Я протестую! Ці люди…

— Я сам цьому дам раду, — Тібінґ вказав на йому на вихід.

Після хвилини мовчання приголомшений Ремі вийшов, як побитий пес.

Тібінґ, стоячи на порозі відчинених дверей, з яких віяв нічний вітерець, занепокоєно обернувся до Софі й Ленґдона.

— Нема лиха без добра. То що ви знаєте про наріжний камінь?

У кущах біля кабінету Тібінґа Сайлас стискав свій револьвер і вдивлявся крізь скляні двері. Наріжний камінь десь у цьому домі. Він це відчував.

Стоячи в темряві, він повільно підсувався до скляних дверей, намагаючись почути, що за ними говорять. Хай мине ще п’ять хвилин. Якщо вони не витягнуть наріжний камінь, він буде змушений увійти і застосувати до них силу.

А в кабінеті Ленґдон відчував схвильованість їхнього господаря.

— Великий магістр? — аж задихнувся Тібінґ. — Жак Соньєр?

Софі кивнула й побачила, наскільки він шокований.

— Але ви не можете знати цього!

— Жак Соньєр — мій дід.

Тібінґ похитнувся назад на своїх милицях і глянув на Ленґдона; той кивнув. Тібінґ обернувся до Софі.

— Міс Неве, у мене немає слів. Якщо це правда, я дуже співчуваю вам у вашій втраті. — Він трохи помовчав і похитав головою: — Але все це не тримається купи. Навіть якщо ваш дід був Великим магістром Пріорату Сіону і власними руками створив наріжний камінь, він ніколи не сказав би вам, як знайти його. Наріжний камінь відкриває шлях до головних скарбів братства. Онука ви йому чи ні, але вам не відкриють таке.

— Мсьє Соньєр помирав, коли передав цю інформацію, — сказав Ленґдон, — у нього були обмежені можливості.

— Але йому не потрібні ніякі можливості! — заперечив Тібінґ. — Існують сенешалі, які також знають таємницю. У цьому вся привабливість їхньої системи. Один із них стає Великим магістром, і вони призначать на посаду сенешаля й довірять йому таємницю наріжного каменя.

— Я можу припустити, ви слухали не всі програми новин, — сказала Софі. — Крім мого дідуся, ще трьох видатних парижан було вбито. У той самий спосіб.

У Тібінґа відпала щелепа.

— І ви думаєте, вони були…

— Сенешалями, — сказав Ленґдон.

— Але як? Убивця не міг вирахувати особи всіх чотирьох вищих ієрархів Пріорату Сіону! Гляньте на мене — я шукав їх десятиріччями, і я не можу з певністю назвати імені жодного члена Пріорату. Мені здається, це неймовірно, щоб трьох сенешалів і Великого магістра було виявлено і вбито всіх в один день.

— Сумніваюся, що цю інформацію збирали один день, — сказала Софі. — Усе це схоже на добре сплановану операцію: здається, хтось терпляче спостерігав за Пріоратом, а потім напав, сподіваючись, що вищі ієрархи відкриють місце знаходження наріжного каменя.

Здається, і це не переконало Тібінґа.

— Але брати ніколи не розмовляють. Вони дають обітницю оберігати таємницю. Навіть перед лицем смерті.

— Саме так, — сказав Ленґдон. — Це означає, що жоден із них не видав таємниці і всі вони вбиті.

Тібінґ важко дихав.

— Тоді місце знаходження наріжного каменя може бути втрачене навіки!

— І також, — сказав Ленґдон, — Святого Грааля.

Здавалося, тіло Тібінґа похитнулося під вагою слів Ленґдона. І він, наче боячись, що більше не втримається на ногах, впав у крісло і глянув у вікно.

Софі підійшла до нього і м’яко продовжила:

— Я думаю, цілком імовірно, у стані відчаю мій дід спробував передати таємницю комусь не з братства. Комусь, хто, на його думку, був вартий довіри. Комусь із його родини.

Тібінґ зблід.

— Значить, хтось виявився спроможним на такий напад… хтось з’ясував так багато про братство… — він замовк, на його обличчі відбився жах. — Це може бути лише одна сила. Цей напад міг здійснити найстаріший ворог Пріорату.

Ленґдон підвів очі:

— Церква?

— А хто ще? Рим шукає Грааль уже багато століть.

Софі скептично промовила:

— Ви гадаєте, церква могла вбити мого діда?

— То не вперше в історії, коли церква вбивала, щоб захиститися. Документи, які додаються до Святого Грааля, є вибуховими, і церква вже давно хоче знищити їх, — відповів Тібінґ.

— Лью, — спитав Ленґдон, — який у всьому цьому сенс? Навіщо вірні католицької церкви вбивають членів Пріорату, щоб знайти і знищити документи, які, як вони вважають, є фальшивими?

Тібінґ засміявся.

— Римське духовенство справді демонструє непохитну віру, і ця віра може приборкати будь-яку бурю, навіть якщо з’являться документи, які суперечать усьому, що є дорогим для них. Але як щодо решти світу? Як бути з тими, хто бачить зло у світі і питає: а де сьогодні Бог? Тими, хто бачить церковні чвари і питає: хто вони, ті люди, які удають, ніби розповідають правду про Христа, і водночас покривають, наприклад, жахливі злочини своїх же священиків? Що станеться з тими людьми, Роберте, якщо відкриється правда, якщо всі довідаються, що і про Христа розповідають викривлено, і що найвеличніша історія світу є не правдивою, а, власне, комерційною?

Ленґдон не відповів.

— Я скажу вам, що станеться, якщо документи спливуть назовні, — сказав Тібінґ. — Ватикан переживе таку кризу віри, якої ще не було за всі дві тисячі років історії.

Після тривалого мовчання Софі сказала:

— Але якщо саме церква несе відповідальність за всі ці замахи, чому вона стала діяти саме зараз? Пріорат приховує ці документи, і вони не становлять загрози для церкви.

Тібінґ важко зітхнув.

— Міс Неве, — мовив він, — церква і Пріорат Сіону вже багато років як порозумілися: церква не нападає на Пріорат, а Пріорат тримає у схованці документи Сангрил. Але якась частина членів Пріорату завжди мала план розкрити цю таємницю. Має настати особлива дата, і в цей день братство планує зробити правдиву історію Ісуса Христа надбанням найширших кіл.

Софі глянула на Тібінґа.

— І ви гадаєте, ця дата наближається? І церква знає про це?

— Цілком можливо, — сказав Тібінґ, — і це мотивує церкву знайти документи за будь-яку ціну, поки не буде запізно. Навіть якщо святі отці не мають точної дати, їхні релігійні забобони спрацюють замість них.

— Релігійні забобони? — перепитала Софі.

— З позиції пророцтва, — сказав Тібінґ, — ми зараз переживаємо період величезних змін. Щойно настав кінець тисячоліття і разом з ним завершилася двотисячолітня астрологічна ера Риб, яка пройшла під знаком Ісуса. І тепер ми вступаємо в еру Водолія.

Ленґдон відчув дрож.

— Церква називає цей перехідний період Кінцем Світу. Багато істориків, які вивчають Грааль, вірять: якщо Пріорат справді планує оголосити цю правду, то відповідним є саме цей історичний період. Скоріш за все, календар Римського католицтва