Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні - Олексій Анатолійович Кононенко
Зустрілися два куми у шинку. Шинкарка їх обслуговує, заграє з ними. Один з кумів домовився провести з шинкаркою ніч. Наступного дня інший кум запитує:
– Ну, як, куме, шинкарка?
– Та, моя жінка краща.
Наступну ніч із шинкаркою проводить інший кум.
На другий день:
– Ви знаєте, куме, ваша правда: ваша жінка таки краща.
– Кумо, мені здається, що я здатний читати ваше серце, як розгорнуту книгу!
– Читайте, куме, на здоров’ячко, лиш не мацайте обкладинку руками!
– Не витримаю, кумонько! Покинув мене мій чоловік-небіжчик. І такий у мене жаль, що піду за ним у могилу…
– Кумцю, майте Бога в серці… Дайте небіжчикові хоч там спокій.
– Куме, ти чому дозволяєш своїй дружині палити?
– Але ж має вона колись і помовчати, куме!
– Куме, а ваша жінка вміє готувати їжу?
– Взагалі-то – ні.
– А ким вона працює?
– Кухарем у їдальні.
Кум мордується над кросвордом. – Куме, як називається пташка з семи літер, котрої уже не існує на світі?
– Це, куме, моя канарка, яку вчора кіт з’їв.
– Куме, моя жінка веде щоденник, де занотовує усі справи і вчинки, геть усе до найдрібніших подробиць! Уявляєте?!
– Ну і що! Чимало жінок ведуть щоденники. У цьому нема нічого незвичного.
– Та так, куме, але моя веде його за тиждень наперед!
– Ой, кумо, познайомилась учора з одним диваком!
– Ну? – А як на себе глянула – нормальний хлопець!
Приходить кум Петро в гості до кума Івана. Той виходить його зустрічати, а на лацкані – орден Леніна.
– Оце то, куме! Не чув, щоб тебе нагородили!
– Але, куме! Я відкопав у городі скриньку, в ній чотири ордени, за законом – четверта частина скарбу моя!
Два куми в Африці полюють на носорога.
– Куме, та стріляйте вже!
– Згода, куме! Але ви повинні мені пообіцяти, що ви не будете з мене кепкувати, якщо я схиблю!
– Кумо, а як ви відучили свого чоловіка пізно приходити додому?
– Якось, кумо, він прийшов дуже пізно, а я запитала: «Це ти, Миколо?»
– Ну і чому це на нього вплинуло?
– Тому, що мого чоловіка звати Степан.
– Кумо, мій чоловік вчора одягнув мене з ніг до голови!
– Невже?!
– Авжеж! Купив мені колготи і шпильку для волосся…
– Куме, як ви думаєте, чому Господь створив спочатку чоловіка, а потім жінку?
– Тому, куме, що він не хотів, аби під час створення чоловіка жінка мордувала його своїми порадами.
– Кумо, дуже мені прикро, що мої кури знищили вам город.
– Дрібниця, мій пес поїв якраз ваші кури.
– Ах, то дуже добре, бо мій віз переїхав хвилину тому вашого пса.
– Ти знаєш, куме, у моєї дружини з’явилась погана звичка не спати до другої години ночі. І я не можу відучити її від цього.
– А що ж вона так пізно робить?
– Чекає мого повернення додому.
– Куме, що я маю робити? Страшенно набрид цей дід-жебрак. Щодня просить хліба.
– А ти дай йому того пирога, котрого твоя жінка вчора спекла, от він більше і не прийде.
– Куме, найкращими днями свого життя я завдячую Буковині.
– Як це, куме, розуміти? Ти ж ніколи там не був. – Я – ні, але моя жінка виїжджає туди щороку!
Відверта кумівська розмова:
– Куме Грицю, скажіть, скільки годин ви відпочиваєте після обіду?
– Моя спить з першої до третьої.
– Кумо, а хто розбив шибку у вашому вікні?
– Мій чоловік, той боягуз.
– Як же це трапилось?
– Він нахилився, коли я кинула в нього вазу.
