Темний шлях - Анні Кос

Ульф переступив з ноги на ногу, мовчки спостерігаючи, як по обличчю герцога ковзають тіні сумнівів.

— Я міг би втрутитися, — обережно запропонував він. — Звичайно, у такі стислі терміни це викличе низку проблем і призведе до відкритої сутички з людьми Сабіра. Або навпаки, Недоре може взагалі не втручатися, надавши Талгату розрубати вузол, який зв'язує тебе стільки років. Не думаю, що імператор знає про нашу маленьку таємницю, отже, хану надано повну свободу дій. І, наскільки я розумію, у хулайд немає приводу зберігати життя комусь із дому Хольда. 

— Я ще не прийняв рішення, — сухо озвався герцог. 

— Тоді ми серйозно ризикуємо, — голос Ульфа поважчав. — Відкладати й надалі стає небезпечно. А що як вона переживе вторгнення? Не можна залишати цінну зброю без нагляду, рано чи пізно вона знайде собі господаря. І краще, якщо ним станеш ти.

— Від такої зброї, як ця дівчинка, може бути більше проблем, аніж переваг. Ти б бачив її на тому святі, — герцог у сумніві похитав головою. — Легковажна, недалекоглядна і надто імпульсивна. Ні самоконтролю, ні навіть банальної розсудливості. Вона має подорослішати, в мене нема жодного бажання витрачати час на підліткові дурощі.

— Їй сімнадцять, на що ти чекав? Мені було майже стільки ж, коли я ледве не отримав смертного вироку, а ти був старшим більш ніж на вісім років, коли вплутався в особисту сварку з імператором і втратив контроль над герцогством.

Хальвард скривився, мабуть, слова Ульфа зачепили його за живе. Він застережливо підняв руку, закликаючи до мовчання, потім торкнувся пальцями чорно-золотого браслета на своєму зап'ястку. Від того дотику у повітря зірвалися димні чорні смуги. Вони огорнули фігуру герцога в кілька шарів, заплутуючись і перетинаючись між собою, як ліани дивовижних південних рослин.

Ульф замовк. Він уже багато разів бачив, як герцог викликає темряву, але щоразу йому ставало моторошно від такого близького сусідства з цією наполовину розумною, але приголомшливо бездушною силою. Ідеальний інструмент, не обтяжений сумнівами та страхами, як і будь-яке природне породження, таке як шторм чи гірський обвал. І приблизно такий самий доброзичливий. На дотик тіні здавались безтілесними й холодними, як клапті вогкого туману, проте Ульф знав, що кожна з них може обернутися на гостре лезо або шипастий батіг в одну мить, тому намагався триматися від них якомога далі.

Герцог же обережно перебирав одну тінь за іншою, наче на дотик шукав єдиний потрібний звук у багатоголосому галасі. Це тривало досить довго, але потім одна нитка в його руках сіпнулася і зігнулася, ніби спіймана змія, з шипінням хльоснула хвостом-уривком у повітрі й... ввійшла в долоню Хальварда.

В очах герцога на мить розлилася вугільна чорнота, потім її розірвали золоті іскри — і все зникло.

— Трясця. Я не можу нічого змінити, зв'язок такий саме міцний, як і раніше, — вагомо сказав він. — Виходить, рішення остаточно ухвалене, хоча я з ним і не згоден.

— То мені підіймати війська? — уточнив Ульф.

— Ні, — на обличчі герцога промайнуло роздратування. — Я не збираюся ризикувати своїми людьми та країною через жменьку чужинців. Досить з мене війн, особливо тих, в яких немає сенсу для Недоре. Сабір тільки й чекає слушної нагоди, щоб остаточно розколоти раду та оголосити мене загрозою для імперії. Дівчисько, яке б обдароване воно не було, того не варте. Тим більше все можна вирішити швидше і простіше, а ситуацію, що склалася, обернути собі на користь. 

— Тоді що робитимемо? — розгубився Ульф.

Герцог знизав плечима і криво посміхнувся.

— Вона не повинна стати бранкою імператора, отже, не стане. Про це я подбаю особисто.

— А Великий степ, хольдинги, Талгат?

— Решта мене не стосується, це їхній клопіт. Збери супровід, людей двадцять чи трохи більше з особистої гвардії. Рушаємо на світанку.

— Я буду готовий, — кивнув Ульф.

— О ні, я сам упораюсь. Ти залишаєшся в Кінна-Тіате, — заперечливо похитав головою Хальвард і додав трохи м'якше: — Мусить же хтось розважати шпигунів імператора та обмінюватися люб'язностями з верховним жерцем за моєї відсутності.